Lamentationes 3

1 ALEPH. Ego vir videns paupertatem meam in virga indignationis eius.

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 ALEPH. Me minavit, et adduxit in tenebras, et non in lucem.

Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 ALEPH. Tantum in me vertit, et convertit manum suam tota die.

Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 BETH. Vetustam fecit pellem meam, et carnem meam, contrivit ossa mea.

Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 BETH. Aedificavit in gyro meo, et circumdedit me felle, et labore.

обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 BETH. In tenebrosis collocavit me, quasi mortuos sempiternos.

у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 GHIMEL. Circumaedificavit adversum me, ut non egrediar: aggravavit compedem meum.

Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 GHIMEL. Sed et cum clamavero, et rogavero, exclusit orationem meam.

І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 GHIMEL. Conclusit vias meas lapidibus quadris, semitas meas subvertit.

Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 DALETH. Ursus insidians factus est mihi: leo in absconditis.

Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 DALETH. Semitas meas subvertit, et confregit me: posuit me desolatam.

Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 DALETH. Tetendit arcum suum, et posuit me quasi signum ad sagittam.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 HE. Misit in renibus meis filias pharetrae suae.

пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 HE. Factus sum in derisum omni populo meo, canticum eorum tota die.

Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 HE. Replevit me amaritudinibus, inebriavit me absynthio.

Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 VAU. Et fregit ad numerum dentes meos, cibavit me cinere.

І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 VAU. Et repulsa est a pace anima mea, oblitus sum bonorum.

і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 VAU. Et dixi: Periit finis meus, et spes mea a Domino.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 ZAIN. Recordare paupertatis, et transgressionis meae, absinthii, et fellis.

Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 ZAIN. Memoria memor ero, et tabescet in me anima mea.

душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 ZAIN. Haec recolens in corde meo, ideo sperabo.

Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 HETH. Misericordiae Domini quia non sumus consumpti: quia non defecerunt miserationes eius.

Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 HETH. Novi diluculo, multa est fides tua.

нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 HETH. Pars mea Dominus, dixit anima mea: propterea expectabo eum.

Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 TETH. Bonus est Dominus sperantibus in eum, animae quaerenti illum.

Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 TETH. Bonum est praestolari cum silentio salutare Dei.

Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 TETH. Bonum est viro, cum portaverit iugum ab adolescentia sua.

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 IOD. Sedebit solitarius, et tacebit: quia levavit se super se.

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 IOD. Ponet in pulvere os suum, si forte sit spes.

хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 IOD. Dabit percutienti se maxillam, saturabitur opprobriis.

хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 CAPH. Quia non repellet in sempiternum Dominus.

Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 CAPH. Quia si abiecit, miserebitur secundum multitudinem misericordiarum suarum.

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —

33 CAPH. Non enim humiliavit ex corde suo, et abiecit filios hominum,

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 LAMED. Ut conteret sub pedibus suis omnes vinctos terrae,

Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 LAMED. Ut declinaret iudicium viri in conspectu vultus Altissimi.

щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 LAMED. Ut perverteret hominem in iudicio suo, Dominus ignoravit.

щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 MEM. Quis est iste, qui dixit ut fieret, Domino non iubente?

Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 MEM. Ex ore Altissimi non egredientur nec mala nec bona?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 MEM. Quid murmuravit homo vivens, vir pro peccatis suis?

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 NUN. Scrutemur vias nostras, et quaeramus, et revertamur ad Dominum.

Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 NUN. Levemus corda nostra cum manibus ad Dominum in caelos.

підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 NUN. Nos inique egimus, et ad iracundiam provocavimus: idcirco tu inexorabilis es.

Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 SAMECH. Operuisti in furore, et percussisti nos: occidisti, nec pepercisti.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 SAMECH. Opposuisti nubem tibi, ne transeat oratio.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 SAMECH. Eradicationem, et abiectionem posuisti me in medio populorum.

Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 PHE. Aperuerunt super nos os suum omnes inimici.

наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 PHE. Formido, et laqueus facta est nobis vaticinatio, et contritio.

страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 PHE. Divisiones aquarum deduxit oculus meus, in contritione filiae populi mei.

Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 AIN. Oculus meus afflictus est, nec tacuit, eo quod non esset requies,

Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 AIN. Donec respiceret et videret Dominus de caelis.

аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 AIN. Oculus meus depraedatus est animam meam in cunctis filiabus urbis meae.

моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 SADE. Venatione ceperunt me quasi avem inimici mei gratis.

Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 SADE. Lapsa est in lacum vita mea, et posuerunt lapidem super me.

життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 SADE. Inundaverunt aquae super caput meum: dixi: Perii.

Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“

55 COPH. Invocavi nomen tuum Domine de lacu novissimo.

Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 COPH. Vocem meam audisti: ne avertas aurem tuam a singultu meo, et clamoribus.

Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 COPH. Appropinquasti in die, quando invocavi te: dixisti: Ne timeas.

Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 RES. Iudicasti Domine causam animae meae, redemptor vitae meae.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 RES. Vidisti Domine iniquitatem illorum adversum me: iudica iudicium meum.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 RES. Vidisti omnem furorem, universas cogitationes eorum adversum me.

Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 SIN. Audisti opprobrium eorum Domine, omnes cogitationes eorum adversum me:

Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 SIN. Labia insurgentium mihi; et meditationes eorum adversum me tota die.

мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 SIN. Sessionem eorum, et resurrectionem eorum vide, ego sum psalmus eorum.

Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 THAU. Redes eis vicem Domine iuxta opera manuum suarum.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 THAU. Dabis eis scutum cordis laborem tuum.

Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 THAU. Persequeris in furore, et conteres eos sub caelis Domine.

Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!