Job 41
1 An extrahere poteris leviathan hamo, et fune ligabis linguam eius?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Numquid pones circulum in naribus eius, aut armilla perforabis maxillam eius?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Numquid multiplicabit ad te preces, aut loquetur tibi mollia?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Numquid feriet tecum pactum, et accipies eum servum sempiternum?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Numquid illudes ei quasi avi, aut ligabis eum ancillis tuis?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Concident eum amici, divident illum negotiatores?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Numquid implebis sagenas pelle eius, et gurgustium piscium capite illius?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Pone super eum manum tuam: memento belli, nec ultra addas loqui.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Ecce, spes eius frustrabitur eum, et videntibus cunctis praecipitabitur.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Non quasi crudelis suscitabo eum: quis enim resistere potest vultui meo?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Quis ante dedit mihi, ut reddam ei? omnia quae sub caelo sunt, mea sunt.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Non parcam ei, et verbis potentibus, et ad deprecandum compositis.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Quis revelabit faciem indumenti eius? et in medium oris eius quis intrabit?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Portas vultus eius quis aperiet? per gyrum dentium eius formido.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Corpus illius quasi scuta fusilia, compactum squamis se prementibus.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 Una uni coniungitur, et ne spiraculum quidem incedit per eas:
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Una alteri adhaerebit, et tenentes se nequaquam separabuntur.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Sternutatio eius splendor ignis, et oculi eius, ut palpebrae diluculi.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 De ore eius lampades procedunt, sicut taedae ignis accensae.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 De naribus eius procedit fumus, sicut ollae succensae atque ferventis.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Halitus eius prunas ardere facit, et flamma de ore eius egreditur.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 In collo eius morabitur fortitudo, et faciem eius praecedit egestas.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Membra carnium eius cohaerentia sibi: mittet contra eum flumina, et ad locum alium non ferentur.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Cor eius indurabitur tamquam lapis, et stringetur quasi malleatoris incus.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Cum sublatus fuerit, timebunt angeli, et territi purgabuntur.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Cum apprehenderit eum gladius, subsistere non poterit neque hasta, neque thorax:
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Reputabit enim quasi paleas ferrum, et quasi lignum putridum, aes.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Non fugabit eum vir sagittarius, in stipulam versi sunt ei lapides fundae.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Quasi stipulam aestimabit malleum, et deridebit vibrantem hastam.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Sub ipso erunt radii solis, et sternet sibi aurum quasi lutum.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Fervescere faciet quasi ollam profundum mare, et ponet quasi cum unguenta bulliunt.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Post eum lucebit semita, aestimabit abyssum quasi senescentem.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Non est super terram potestas, quae comparetur ei, qui factus est ut nullum timeret.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Omne sublime videt, ipse est rex super universos filios superbiae.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
