Job 38
1 Respondens autem Dominus Iob de turbine, dixit:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Quis est iste involvens sententias sermonibus imperitis?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Accinge sicut vir lumbos tuos: interrogabo te, et responde mihi.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Ubi eras quando ponebam fundamenta terrae? indica mihi si habes intelligentiam.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Quis posuit mensuras eius, si nosti? vel quis tetendit super eam lineam?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Super quo bases illius solidatae sunt? aut quis demisit lapidem angularem eius,
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 Cum me laudarent simul astra matutina, et iubilarent omnes filii Dei?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Quis conclusit ostiis mare, quando erumpebat quasi de vulva procedens:
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 Cum ponerem nubem vestimentum eius, et caligine illud quasi pannis infantiae obvolverem?
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 Circumdedi illud terminis meis, et posui vectem, et ostia:
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 Et dixi: Usque huc venies, et non procedes amplius, et hic confringes tumentes fluctus tuos.
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Numquid post ortum tuum praecepisti diluculo, et ostendisti aurorae locum suum?
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 Et tenuisti concutiens extrema terrae, et excussisti impios ex ea?
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Restituetur ut lutum signaculum, et stabit sicut vestimentum:
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 Auferetur ab impiis lux sua, et brachium excelsum confringetur.
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Numquid ingressus es profunda maris, et in novissimis abyssi deambulasti?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Numquid apertae sunt tibi portae mortis, et ostia tenebrosa vidisti?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Numquid considerasti latitudinem terrae? indica mihi, si nosti, omnia,
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 In qua via lux habitet, et tenebrarum quis locus sit:
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Ut ducas unumquodque ad terminos suos, et intelligas semitas domus eius.
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Sciebas tunc quod nasciturus esses? et numerum dierum tuorum noveras?
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Numquid ingressus es thesauros nivis, aut thesauros grandinis aspexisti,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 Quae praeparavi in tempus hostis, in diem pugnae et belli?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Per quam viam spargitur lux, dividitur aestus super terram?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Quis dedit vehementissimo imbri cursum, et viam sonantis tonitrui,
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 Ut plueret super terram absque homine in deserto, ubi nullus mortalium commoratur,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 Ut impleret inviam et desolatam, et produceret herbas virentes?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Quis est pluviae pater? vel quis genuit stillas roris?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 De cuius utero egressa est glacies? et gelu de caelo quis genuit?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 In similitudinem lapidis aquae durantur, et superficies abyssi constringitur.
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Numquid coniungere valebis micantes stellas Pleiadas, aut gyrum Arcturi poteris dissipare?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Numquid producis Luciferum in tempore suo, et Vesperum super filios terrae consurgere facis?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Numquid nosti ordinem caeli, et pones rationem eius in terra?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Numquid elevabis in nebula vocem tuam, et impetus aquarum operiet te?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Numquid mittes fulgura, et ibunt, et revertentia dicent tibi: Adsumus?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Quis posuit in visceribus hominis sapientiam? vel quis dedit gallo intelligentiam?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Quis enarrabit caelorum rationem, et concentum caeli quis dormire faciet?
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 Quando fundebatur pulvis in terra, et glebae compingebantur?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Numquid capies leaenae praedam, et animam catulorum eius implebis,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 Quando cubant in antris, et in specubus insidiantur?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Quis praeparat corvo escam suam, quando pulli eius clamant ad eum, vagientes, eo quod non habeant cibos?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
