Job 36
1 Addens quoque Eliu, haec locutus est:
І далі Елігу казав:
2 Sustine me paululum, et indicabo tibi: adhuc enim habeo quod pro Deo loquar.
„Почекай мені тро́хи, й тобі покажу́, бо ще́ є про Бога слова́.
3 Repetam scientiam meam a principio, et operatorem meum probabo iustum.
Зачну́ виклада́ти я зда́лека, і Творце́ві своєму віддам справедливість.
4 Vere enim absque mendacio sermones mei, et perfecta scientia probabitur tibi.
Бо справді слова́ мої не неправдиві, — я з тобою безва́дний в знанні́.
5 Deus potentes non abiicit, cum et ipse sit potens.
Таж Бог си́льний, і не відкидає ніко́го, Він міцни́й в силі серця.
6 Sed non salvat impios, et iudicium pauperibus tribuit.
Не лишає безбожного Він при житті, але право для бідних дає.
7 Non auferet a iusto oculos suos, et reges in solio collocat in perpetuum, et illic eriguntur.
Від праведного Він очей Своїх не відверта́є, але їх садо́вить з царями на троні наза́вжди, — і вони підвищаються.
8 Et si fuerint in catenis, et vinciantur funibus paupertatis.
А як тільки вони ланцюга́ми пов'я́зані, і тримаються в пу́тах біди́,
9 Indicabit eis opera eorum, et scelera eorum, quia violenti fuerunt.
то Він їм представляє їх вчинок та їхні провини, що багато їх стало.
10 Revelabit quoque aurem eorum, ut corripiat: et loquetur, ut revertantur ab iniquitate.
Відкриває Він ухо їх для осторо́ги, та вели́ть, щоб вернулися від беззако́ння.
11 Si audierint et observaverint, complebunt dies suos in bono, et annos suos in gloria:
Якщо тільки послу́хаються, та стануть служити Йому, покі́нчать вони свої дні у добрі, а ро́ки свої у приє́мнощах.
12 Si autem non audierint, transibunt per gladium, et consumentur in stultitia.
Коли ж не послухаються, то наскочать на ра́тище, і покі́нчать життя без знання́.
13 Simulatores et callidi provocant iram Dei, neque clamabunt cum vincti fuerint.
А злосерді кладуть гнів на себе, не кричать, коли в'яже Він їх.
14 Morietur in tempestate anima eorum, et vita eorum inter effeminatos.
У мо́лодості помирає душа їх, а їхня живая — поміж блудника́ми.
15 Eripiet de angustia sua pauperem, et revelabit in tribulatione aurem eius.
Він визволяє убогого з горя його, а в переслі́дуванні відкриває їм ухо.
16 Igitur salvabit te de ore angusto latissime, et non habente fundamentum subter se: requies autem mensae tuae erit plena pinguedine.
Також і тебе Він би ви́бавив був із тісноти́ на широ́кість, що в ній нема у́тиску, а те, що на стіл твій поклалося б, повне то́вщу було б.
17 Causa tua quasi impii iudicata est, causam iudiciumque recipies.
Та правом безбожного ти перепо́внений, право ж та суд підпира́ють люди́ну.
18 Non te ergo superet ira, ut aliquem opprimas: nec multitudo donorum inclinet te.
Отож лютість нехай не намо́вить тебе до плеска́ння в долоні, а о́куп великий нехай не заве́рне з дороги тебе.
19 Depone magnitudinem tuam absque tribulatione, et omnes robustos fortitudine.
Чи в біді допоможе твій зойк та всі змі́цнення сили?
20 Ne protrahas noctem, ut ascendant populi pro eis.
Не квапся до ночі тієї, коли ви́рвані будуть народи із місця свого́.
21 Cave ne declines ad iniquitatem: hanc enim coepisti sequi post miseriam.
Стережись, не звертайся до зла, яке за́мість біди ти обрав.
22 Ecce, Deus excelsus in fortitudine sua, et nullus ei similis in legislatoribus.
Отож, Бог найвищий у силі Своїй, — хто навчає, як Він?
23 Quis poterit scrutari vias eius? aut quis potest ei dicere: Operatus es iniquitatem?
Хто дорогу Його Йому вказувати бу́де? І хто скаже: „Ти кривду зробив?“
24 Memento quod ignores opus eius, de quo cecinerunt viri.
Пам'ятай, щоб звели́чувати Його вчинок, про якого виспівують люди,
25 Omnes homines vident eum, unusquisque intuetur procul.
що його бачить всяка люди́на, чоловік приглядається зда́лека.
26 Ecce, Deus magnus vincens scientiam nostram: numerus annorum eius inaestimabilis.
Отож, Бог великий та недовідо́мий, і недосліди́ме число Його літ!
27 Qui aufert stillas pluviae, et effundit imbres ad instar gurgitum.
Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,
28 Qui de nubibus fluunt, quae praetexunt cuncta desuper.
що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.
29 Si voluerit extendere nubes quasi tentorium suum.
Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?
30 Et fulgurare lumine suo desuper, cardines quoque maris operiet.
Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,
31 Per haec enim iudicat populos, et dat escas multis mortalibus.
бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.
32 In manibus abscondit lucem, et praecepit ei ut rursus adveniat.
Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.
33 Annunciat de ea amico suo, quod possessio eius sit, ut ad eam possit ascendere.
Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.
