Job 28
1 Habet argentum, venarum suarum principia: et auro locus est, in quo conflatur.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Ferrum de terra tollitur: et lapis solutus calore, in aes vertitur.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Tempus posuit tenebris, et universorum finem ipse considerat, lapidem quoque caliginis, et umbram mortis.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Dividit torrens a populo peregrinante, eos, quos oblitus est pes egentis hominis, et invios.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Terra, de qua oriebatur panis in loco suo, igni subversa est.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Locus sapphiri lapides eius, et glebae illius aurum.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Semitam ignoravit avis, nec intuitus est eam oculus vulturis.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Non calcaverunt eam filii institorum, nec pertransivit per eam leaena.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Ad silicem extendit manum suam, subvertit a radicibus montes.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 In petris rivos excidit, et omne pretiosum vidit oculus eius.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Profunda quoque fluviorum scrutatus est, et abscondita in lucem produxit.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Sapientia vero ubi invenitur? et quis est locus intelligentiae?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Nescit homo pretium eius, nec invenitur in terra suaviter viventium.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Abyssus dicit: Non est in me: et mare loquitur: Non est mecum.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Non dabitur aurum obrizum pro ea, nec appendetur argentum in commutatione eius.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Non conferetur tinctis Indiae coloribus, nec lapidi sardonycho pretiosissimo, vel sapphiro.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Non adaequabitur ei aurum vel vitrum, nec commutabuntur pro ea vasa auri:
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Excelsa et eminentia non memorabuntur comparatione eius: trahitur autem sapientia de occultis.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Non adaequabitur ei topazius de Aethiopia, nec tincturae mundissimae componetur.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Unde ergo sapientia venit? et quis est locus intelligentiae?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Abscondita est ab oculis omnium viventium, volucres quoque caeli latet.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Perditio et mors dixerunt: Auribus nostris audivimus famam eius.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Deus intelligit viam eius, et ipse novit locum illius.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Ipse enim fines mundi intuetur: et omnia, quae sub caelo sunt, respicit.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Qui fecit ventis pondus, et aquas appendit in mensura.
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 Quando ponebat pluviis legem, et viam procellis sonantibus:
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 Tunc vidit illam, et enarravit, et praeparavit, et investigavit.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Et dixit homini: Ecce timor Domini, ipsa est sapientia: et recedere a malo, intelligentia.
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
