Job 24
1 Ab Omnipotente non sunt abscondita tempora: qui autem noverunt eum, ignorant dies illius.
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Alii terminos transtulerunt, diripuerunt greges, et paverunt eos.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 Asinum pupillorum abegerunt, et abstulerunt pro pignore bovem viduae.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 Subverterunt pauperum viam, et oppresserunt pariter mansuetos terrae.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Alii quasi onagri in deserto egrediuntur ad opus suum: vigilantes ad praedam, praeparant panem liberis.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 Agrum non suum demetunt: et vineam eius, quem vi oppresserint, vindemiant.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 Nudos dimittunt homines, indumenta tollentes, quibus non est operimentum in frigore:
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 Quos imbres montium rigant: et non habentes velamen, amplexantur lapides.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 Vim fecerunt depraedantes pupillos, et vulgum pauperem spoliaverunt.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 Nudis et incedentibus absque vestitu, et esurientibus tulerunt spicas.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 Inter acervos eorum meridiati sunt, qui calcatis torcularibus sitiunt.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 De civitatibus fecerunt viros gemere, et anima vulneratorum clamavit, et Deus inultum abire non patitur.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 Ipsi fuerunt rebelles lumini, nescierunt vias eius, nec reversi sunt per semitas eius.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 Mane primo consurgit homicida, interficit egenum et pauperem: per noctem vero erit quasi fur.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 Oculus adulteri observat caliginem, dicens: Non me videbit oculus: et operiet vultum suum.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 Perfodit in tenebris domos, sicut in die condixerant sibi, et ignoraverunt lucem.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 Si subito apparuerit aurora, arbitrantur umbram mortis: et sic in tenebris quasi in luce ambulant.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 Levis est super faciem aquae: maledicta sit pars eius in terra, nec ambulet per viam vinearum.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 Obliviscatur eius misericordia: dulcedo illius vermes: non sit in recordatione, sed conteratur quasi lignum infructuosum.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 Pavit enim sterilem, et quae non parit, et viduae bene non fecit.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 Detraxit fortes in fortitudine sua: et cum steterit, non credet vitae suae.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 Dedit ei Deus locum poenitentiae, et ille abutitur eo in superbiam: oculi autem eius sunt in viis illius.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 Elevati sunt ad modicum, et non subsistent, et humiliabuntur sicut omnia, et auferentur, et sicut summitates spicarum conterentur.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 Quod si non est ita, quis me potest arguere esse mentitum, et ponere ante Deum verba mea?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
