Job 21
1 Respondens autem Iob, dixit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Audite quaeso sermones meos, et agite poenitentiam.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Sustinete me, et ego loquar, et post mea, si videbitur, verba ridete.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Numquid contra hominem disputatio mea est, ut merito non debeam contristari?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Attendite me, et obstupescite, et superponite digitum ori vestro:
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Et ego quando recordatus fuero, pertimesco, et concutit carnem meam tremor.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Quare ergo impii vivunt, sublevati sunt, confortatique divitiis?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Semen eorum permanet coram eis, propinquorum turba, et nepotum in conspectu eorum.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Domus eorum securae sunt et pacatae, et non est virga Dei super illos.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Bos eorum concepit, et non abortivit: vacca peperit, et non est privata foetu suo.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Egrediuntur quasi greges parvuli eorum, et infantes eorum exultant lusibus.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Tenent tympanum, et citharam, et gaudent ad sonitum organi.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Qui dixerunt Deo: Recede a nobis, et scientiam viarum tuarum nolumus.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Quis est Omnipotens, ut serviamus ei? et quid nobis prodest si oraverimus illum?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Verumtamen quia non sunt in manu eorum bona sua, consilium impiorum longe sit a me.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Quoties lucerna impiorum extinguetur, et superveniet eis inundatio, et dolores dividet furoris sui?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Erunt sicut paleae ante faciem venti, et sicut favilla quam turbo dispergit.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Deus servabit filiis illius dolorem patris: et cum reddiderit, tunc sciet.
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Videbunt oculi eius interfectionem suam, et de furore Omnipotentis bibet.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Quid enim ad eum pertinet de domo sua post se? et si numerus mensium eius dimidietur?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Numquid Deus docebit quispiam scientiam, qui excelsos iudicat?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Iste moritur robustus et sanus, dives et felix.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Viscera eius plena sunt adipe, et medullis ossa illius irrigantur:
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Alius vero moritur in amaritudine animae absque ullis opibus:
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Et tamen simul in pulvere dormient, et vermes operient eos.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Certe novi cogitationes vestras, et sententias contra me iniquas.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Dicitis enim: Ubi est domus principis? et ubi tabernacula impiorum?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Interrogate quemlibet de viatoribus, et haec eadem illum intelligere cognoscetis:
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Quia in diem perditionis servatur malus, et ad diem furoris ducetur.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Quis arguet coram eo viam eius? et quae fecit, quis reddet illi?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Ipse ad sepulchra ducetur, et in congerie mortuorum vigilabit.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Dulcis fuit glareis Cocyti, et post se omnem hominem trahet, et ante se innumerabiles.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Quomodo igitur consolamini me frustra, cum responsio vestra repugnare ostensa sit veritati?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
