Job 15
1 Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Numquid sapiens respondebit quasi in ventum loquens, et implebit ardore stomachum suum?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Arguis verbis eum, qui non est aequalis tibi, et loqueris quod tibi non expedit.
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Quantum in te est evacuasti timorem, et tulisti preces coram Deo.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Docuit enim iniquitas tua os tuum, et imitaris linguam blasphemantium.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Condemnabit te os tuum, et non ego: et labia tua respondebunt tibi.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Numquid primus homo tu natus es, et ante colles formatus?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Numquid consilium Dei audisti, et inferior te erit eius sapientia?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Quid nosti quod ignoremus? quid intelligis quod nesciamus?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Et senes, et antiqui sunt in nobis multo vetustiores quam patres tui.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Numquid grande est ut consoletur te Deus? sed verba tua prava hoc prohibent
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Quid te elevat cor tuum, et quasi magna cogitans, attonitos habes oculos?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Quid tumet contra Deum spiritus tuus, ut proferas de ore tuo huiuscemodi sermones?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Quid est homo, ut immaculatus sit, et ut iustus appareat natus de muliere?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Ecce inter sanctos eius nemo immutabilis, et caeli non sunt mundi in conspectu eius.
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Quanto magis abominabilis et inutilis homo, qui bibit quasi aquam iniquitatem?
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Ostendam tibi, audi me: quod vidi narrabo tibi.
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Sapientes confitentur, et non abscondunt patres suos.
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 Quibus solis data est terra, et non transivit alienus per eos.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Cunctis diebus suis impius superbit, et numerus annorum incertus est tyrannidis eius.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Sonitus terroris semper in auribus illius: et cum pax sit, ille semper insidias suspicatur.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Non credit quod reverti possit de tenebris ad lucem, circumspectans undique gladium.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Cum se moverit ad quaerendum panem, novit quod paratus sit in manu eius tenebrarum dies.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Terrebit eum tribulatio, et angustia vallabit eum, sicut regem, qui praeparatur ad praelium.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Tetendit enim adversus Deum manum suam, et contra Omnipotentem roboratus est.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 Cucurrit adversus eum erecto collo, et pingui cervice armatus est.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Operuit faciem eius crassitudo, et de lateribus eius arvina dependet.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 Habitavit in civitatibus desolatis, et in domibus desertis, quae in tumulos sunt redactae.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Non ditabitur, nec perseverabit substantia eius, nec mittet in terra radicem suam.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Non recedet de tenebris: ramos eius arefaciet flamma, et auferetur spiritu oris sui.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Non credet frustra errore deceptus, quod aliquo pretio redimendus sit.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Antequam dies eius impleantur, peribit: et manus eius arescent.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Laedetur quasi vinea in primo flore botrus eius, et quasi oliva proiiciens florem suum.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Congregatio enim hypocritae sterilis, et et ignis devorabit tabernacula eorum, qui munera libenter accipiunt.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Concepit dolorem, et peperit iniquitatem, et uterus eius praeparat dolos.
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
