Canticum Canticorum 1
Соломонова Пісня над піснями.
2 Osculetur me osculo oris sui; quia meliora sunt ubera tua vino,
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
3 fragrantia unguentis optimis. Oleum effusum nomen tuum; ideo adolescentulæ dilexerunt te.
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Trahe me, post te curremus in odorem unguentorum tuorum. Introduxit me rex in cellaria sua; exsultabimus et lætabimur in te, memores uberum tuorum super vinum. Recti diligunt te.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Nigra sum, sed formosa, filiæ Jerusalem, sicut tabernacula Cedar, sicut pelles Salomonis.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
6 Nolite me considerare quod fusca sim, quia decoloravit me sol. Filii matris meæ pugnaverunt contra me; posuerunt me custodem in vineis: vineam meam non custodivi.
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 Indica mihi, quem diligit anima mea, ubi pascas, ubi cubes in meridie, ne vagari incipiam post greges sodalium tuorum.
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
8 Si ignoras te, o pulcherrima inter mulieres, egredere, et abi post vestigia gregum, et pasce hædos tuos juxta tabernacula pastorum.
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
9 Equitatui meo in curribus Pharaonis assimilavi te, amica mea.
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
10 Pulchræ sunt genæ tuæ sicut turturis; collum tuum sicut monilia.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
11 Murenulas aureas faciemus tibi, vermiculatas argento.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
12 Dum esset rex in accubitu suo, nardus mea dedit odorem suum.
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
13 Fasciculus myrrhæ dilectus meus mihi; inter ubera mea commorabitur.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
14 Botrus cypri dilectus meus mihi in vineis Engaddi.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
15 Ecce tu pulchra es, amica mea! ecce tu pulchra es! Oculi tui columbarum.
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“
16 Ecce tu pulcher es, dilecte mi, et decorus! Lectulus noster floridus.
„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!
17 Tigna domorum nostrarum cedrina, laquearia nostra cypressina.
Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“
