Psalmorum 95

1 Laus cantici ipsi David. Venite, exsultemus Domino; jubilemus Deo salutari nostro;

Ходіть, заспіваймо Господе́ві, покли́куймо радісно скелі спасі́ння нашого,

2 præoccupemus faciem ejus in confessione, et in psalmis jubilemus ei:

хвалою обличчя Його випере́джуймо, співаймо для Нього пісні́,

3 quoniam Deus magnus Dominus, et rex magnus super omnes deos.

бо Господь — Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма́,

4 Quia in manu ejus sunt omnes fines terræ, et altitudines montium ipsius sunt;

що в Нього в руці глиби́ни землі, і Його верхогі́р'я гірські́,

5 quoniam ipsius est mare, et ipse fecit illud, et siccam manus ejus formaverunt.

що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суході́л уформува́ли!

6 Venite, adoremus, et procidamus, et ploremus ante Dominum qui fecit nos:

Прийдіть, поклоні́мося, і припаді́м, на коліна впаді́м перед Господом, що нас учинив!

7 quia ipse est Dominus Deus noster, et nos populus pascuæ ejus, et oves manus ejus.

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

8 Hodie si vocem ejus audieritis, nolite obdurare corda vestra

„не робіте твердим серця вашого, мов при Мери́ві, немов на пустині в день спро́би,

9 sicut in irritatione, secundum diem tentationis in deserto, ubi tentaverunt me patres vestri: probaverunt me, et viderunt opera mea.

коли ваші батьки́ Мене брали на спро́бу, Мене випробо́вували, також бачили ді́ло Моє.

10 Quadraginta annis offensus fui generationi illi, et dixi: Semper hi errant corde.

Сорок літ був оги́дним мені оцей рід, й Я сказав: Цей наро́д — блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

11 Et isti non cognoverunt vias meas: ut juravi in ira mea: Si introibunt in requiem meam.

тому́ заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони!“