Psalmorum 88
1 Canticum Psalmi, filiis Core, in finem, pro Maheleth ad respondendum. Intellectus Eman Ezrahitæ. Domine, Deus salutis meæ, in die clamavi et nocte coram te.
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
2 Intret in conspectu tuo oratio mea, inclina aurem tuam ad precem meam.
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. (Sheol h7585)
4 Æstimatus sum cum descendentibus in lacum, factus sum sicut homo sine adjutorio,
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
5 inter mortuos liber; sicut vulnerati dormientes in sepulchris, quorum non es memor amplius, et ipsi de manu tua repulsi sunt.
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
6 Posuerunt me in lacu inferiori, in tenebrosis, et in umbra mortis.
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
7 Super me confirmatus est furor tuus, et omnes fluctus tuos induxisti super me.
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
8 Longe fecisti notos meos a me; posuerunt me abominationem sibi. Traditus sum, et non egrediebar;
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
9 oculi mei languerunt præ inopia. Clamavi ad te, Domine, tota die; expandi ad te manus meas.
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
10 Numquid mortuis facies mirabilia? aut medici suscitabunt, et confitebuntur tibi?
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
11 Numquid narrabit aliquis in sepulchro misericordiam tuam, et veritatem tuam in perditione?
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
12 Numquid cognoscentur in tenebris mirabilia tua? et justitia tua in terra oblivionis?
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
13 Et ego ad te, Domine, clamavi, et mane oratio mea præveniet te.
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
14 Ut quid, Domine, repellis orationem meam; avertis faciem tuam a me?
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
15 Pauper sum ego, et in laboribus a juventute mea; exaltatus autem, humiliatus sum et conturbatus.
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
16 In me transierunt iræ tuæ, et terrores tui conturbaverunt me:
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
17 circumdederunt me sicut aqua tota die; circumdederunt me simul.
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
18 Elongasti a me amicum et proximum, et notos meos a miseria.
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.
