Psalmorum 74
1 Intellectus Asaph. Ut quid, Deus, repulisti in finem, iratus est furor tuus super oves pascuæ tuæ?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Memor esto congregationis tuæ, quam possedisti ab initio. Redemisti virgam hæreditatis tuæ, mons Sion, in quo habitasti in eo.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Leva manus tuas in superbias eorum in finem: quanta malignatus est inimicus in sancto!
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Et gloriati sunt qui oderunt te in medio solemnitatis tuæ; posuerunt signa sua, signa:
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 et non cognoverunt sicut in exitu super summum. Quasi in silva lignorum securibus
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 exciderunt januas ejus in idipsum; in securi et ascia dejecerunt eam.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Incenderunt igni sanctuarium tuum; in terra polluerunt tabernaculum nominis tui.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 Dixerunt in corde suo cognatio eorum simul: Quiescere faciamus omnes dies festos Dei a terra.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Signa nostra non vidimus; jam non est propheta; et nos non cognoscet amplius.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 Usquequo, Deus, improperabit inimicus? irritat adversarius nomen tuum in finem?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Ut quid avertis manum tuam, et dexteram tuam de medio sinu tuo in finem?
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Deus autem rex noster ante sæcula: operatus est salutem in medio terræ.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Tu confirmasti in virtute tua mare; contribulasti capita draconum in aquis.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Tu confregisti capita draconis; dedisti eum escam populis Æthiopum.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Tu dirupisti fontes et torrentes; tu siccasti fluvios Ethan.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 Tuus est dies, et tua est nox; tu fabricatus es auroram et solem.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 Tu fecisti omnes terminos terræ; æstatem et ver tu plasmasti ea.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Memor esto hujus: inimicus improperavit Domino, et populus insipiens incitavit nomen tuum.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Ne tradas bestiis animas confitentes tibi, et animas pauperum tuorum ne obliviscaris in finem.
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Respice in testamentum tuum, quia repleti sunt qui obscurati sunt terræ domibus iniquitatum.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Ne avertatur humilis factus confusus; pauper et inops laudabunt nomen tuum.
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Exsurge, Deus, judica causam tuam; memor esto improperiorum tuorum, eorum quæ ab insipiente sunt tota die.
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 Ne obliviscaris voces inimicorum tuorum: superbia eorum qui te oderunt ascendit semper.
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
