Psalmorum 73
1 Psalmus Asaph. Quam bonus Israël Deus, his qui recto sunt corde!
Псалом Аса́фів.
2 Mei autem pene moti sunt pedes, pene effusi sunt gressus mei:
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 quia zelavi super iniquos, pacem peccatorum videns.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Quia non est respectus morti eorum, et firmamentum in plaga eorum.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 In labore hominum non sunt, et cum hominibus non flagellabuntur.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Ideo tenuit eos superbia; operti sunt iniquitate et impietate sua.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Prodiit quasi ex adipe iniquitas eorum; transierunt in affectum cordis.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Cogitaverunt et locuti sunt nequitiam; iniquitatem in excelso locuti sunt.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Posuerunt in cælum os suum, et lingua eorum transivit in terra.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Ideo convertetur populus meus hic, et dies pleni invenientur in eis.
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 Et dixerunt: Quomodo scit Deus, et si est scientia in excelso?
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Ecce ipsi peccatores, et abundantes in sæculo obtinuerunt divitias.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Et dixi: Ergo sine causa justificavi cor meum, et lavi inter innocentes manus meas,
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 et fui flagellatus tota die, et castigatio mea in matutinis.
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Si dicebam: Narrabo sic; ecce nationem filiorum tuorum reprobavi.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Existimabam ut cognoscerem hoc; labor est ante me:
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 donec intrem in sanctuarium Dei, et intelligam in novissimis eorum.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Verumtamen propter dolos posuisti eis; dejecisti eos dum allevarentur.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Quomodo facti sunt in desolationem? subito defecerunt: perierunt propter iniquitatem suam.
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Velut somnium surgentium, Domine, in civitate tua imaginem ipsorum ad nihilum rediges.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Quia inflammatum est cor meum, et renes mei commutati sunt;
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 et ego ad nihilum redactus sum, et nescivi:
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 ut jumentum factus sum apud te, et ego semper tecum.
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 Tenuisti manum dexteram meam, et in voluntate tua deduxisti me, et cum gloria suscepisti me.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Quid enim mihi est in cælo? et a te quid volui super terram?
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Defecit caro mea et cor meum; Deus cordis mei, et pars mea, Deus in æternum.
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Quia ecce qui elongant se a te peribunt; perdidisti omnes qui fornicantur abs te.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 Mihi autem adhærere Deo bonum est; ponere in Domino Deo spem meam: ut annuntiem omnes prædicationes tuas in portis filiæ Sion.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
