Psalmorum 63
1 Psalmus David, cum esset in deserto Idumææ. Deus, Deus meus, ad te de luce vigilo. Sitivit in te anima mea; quam multipliciter tibi caro mea!
Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.
2 In terra deserta, et invia, et inaquosa, sic in sancto apparui tibi, ut viderem virtutem tuam et gloriam tuam.
Я так пригляда́вся до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, —
3 Quoniam melior est misericordia tua super vitas, labia mea laudabunt te.
ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославля́ють!
4 Sic benedicam te in vita mea, et in nomine tuo levabo manus meas.
Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати!
5 Sicut adipe et pinguedine repleatur anima mea, et labiis exsultationis laudabit os meum.
Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.
6 Si memor fui tui super stratum meum, in matutinis meditabor in te.
Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:
7 Quia fuisti adjutor meus, et in velamento alarum tuarum exsultabo.
що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!
8 Adhæsit anima mea post te; me suscepit dextera tua.
Пригорну́лась до Тебе душа моя, прави́ця Твоя підпирає мене.
9 Ipsi vero in vanum quæsierunt animam meam: introibunt in inferiora terræ;
Вороги ж мою душу шукають для згуби, — нехай западу́ться до спо́ду землі,
10 tradentur in manus gladii: partes vulpium erunt.
нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!
11 Rex vero lætabitur in Deo; laudabuntur omnes qui jurant in eo: quia obstructum est os loquentium iniqua.
А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!
