Psalmorum 59
1 In finem, ne disperdas. David in tituli inscriptionem, quando misit Saul et custodivit domum ejus ut eum interficeret. Eripe me de inimicis meis, Deus meus, et ab insurgentibus in me libera me.
Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли́ його дім, щоб убити його. Ви́зволь мене від моїх ворогі́в, о мій Боже, від напасникі́в моїх охорони́ Ти мене!
2 Eripe me de operantibus iniquitatem, et de viris sanguinum salva me.
Ви́зволь мене від злочи́нців, і спаси мене від кровоже́рних,
3 Quia ecce ceperunt animam meam; irruerunt in me fortes.
бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 Neque iniquitas mea, neque peccatum meum, Domine; sine iniquitate cucurri, et direxi.
Без моєї провини вони он збігаються та готу́ються, — устань же назу́стріч мені та побач!
5 Exsurge in occursum meum, et vide: et tu, Domine Deus virtutum, Deus Israël, intende ad visitandas omnes gentes: non miserearis omnibus qui operantur iniquitatem.
І Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже Ізраїлів, збудися, щоб покара́ти всіх поган, — і не помилуй ніко́го із зра́дників злих! (Се́ла)
6 Convertentur ad vesperam, et famem patientur ut canes: et circuibunt civitatem.
На́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту,
7 Ecce loquentur in ore suo, et gladius in labiis eorum: quoniam quis audivit?
й ось слова виверга́ють уста́ми своїми, мечі в їхніх губах, — та хто це почує.
8 Et tu, Domine, deridebis eos; ad nihilum deduces omnes gentes.
Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоро́миш!
9 Fortitudinem meam ad te custodiam, quia, Deus, susceptor meus es:
Тверди́не моя, я Тебе пильнува́тиму, — бо Бог оборо́на моя!
10 Deus meus misericordia ejus præveniet me.
Мій Бог, — Його милість мене попере́дила, Бог учинить мені, що побачу паді́ння своїх ворогів!
11 Deus ostendet mihi super inimicos meos: ne occidas eos, nequando obliviscantur populi mei. Disperge illos in virtute tua, et depone eos, protector meus, Domine:
Не вбива́й їх, щоб наро́д мій цього не забув, — міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 delictum oris eorum, sermonem labiorum ipsorum; et comprehendantur in superbia sua. Et de execratione et mendacio annuntiabuntur
Гріх їхніх уст — слово губ їхніх, і нехай вони схо́плені будуть своєю пихо́ю, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 in consummatione: in ira consummationis, et non erunt. Et scient quia Deus dominabitur Jacob, et finium terræ.
У гніві їх знищ, знищ — і хай їх не буде, і хай знають вони, що царю́є Бог в Якові, аж до кі́нців землі! (Се́ла)
14 Convertentur ad vesperam, et famem patientur ut canes: et circuibunt civitatem.
А на́двечір вони поверта́ються, ски́глять, як пес, і перебігають по місту.
15 Ipsi dispergentur ad manducandum; si vero non fuerint saturati, et murmurabunt.
Вони ве́штатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдя́ться, то ска́ржитись будуть.
16 Ego autem cantabo fortitudinem tuam, et exsultabo mane misericordiam tuam: quia factus es susceptor meus, et refugium meum in die tribulationis meæ.
А я буду співати про силу Твою, буду радісно вра́нці хвалити Твою милісти, бо для мене Ти був в день недолі моєї тверди́нею й за́хистом!
17 Adjutor meus, tibi psallam, quia Deus susceptor meus es; Deus meus, misericordia mea.
Тверди́не моя, — до Тебе співати я буду, бо Бог оборо́на моя, милости́вий мій Боже!
