Psalmorum 56
1 In finem, pro populo qui a sanctis longe factus est. David in tituli inscriptionem, cum tenuerunt eum Allophyli in Geth. Miserere mei, Deus, quoniam conculcavit me homo; tota die impugnans, tribulavit me.
Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
2 Conculcaverunt me inimici mei tota die, quoniam multi bellantes adversum me.
Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
3 Ab altitudine diei timebo: ego vero in te sperabo.
Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
4 In Deo laudabo sermones meos; in Deo speravi: non timebo quid faciat mihi caro.
я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
5 Tota die verba mea execrabantur; adversum me omnes cogitationes eorum in malum.
Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
6 Inhabitabunt, et abscondent; ipsi calcaneum meum observabunt. Sicut sustinuerunt animam meam,
слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
7 pro nihilo salvos facies illos; in ira populos confringes.
так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
8 Deus, vitam meam annuntiavi tibi; posuisti lacrimas meas in conspectu tuo, sicut et in promissione tua:
Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
9 tunc convertentur inimici mei retrorsum. In quacumque die invocavero te, ecce cognovi quoniam Deus meus es.
Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
10 In Deo laudabo verbum; in Domino laudabo sermonem.
і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
11 In Deo speravi: non timebo quid faciat mihi homo.
На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
12 In me sunt, Deus, vota tua, quæ reddam, laudationes tibi:
На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
13 quoniam eripuisti animam meam de morte, et pedes meos de lapsu, ut placeam coram Deo in lumine viventium.
Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
