Psalmorum 51
1 In finem. Psalmus David, cum venit ad eum Nathan propheta, quando intravit ad Bethsabee. Miserere mei, Deus, secundum magnam misericordiam tuam; et secundum multitudinem miserationum tuarum, dele iniquitatem meam.
Для дириґента хору. Псалом Давидів, коли до нього прийшов пророк Ната́н, як Давид увійшов був до Вірсаві́ї Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загла́дь беззако́ння мої!
2 Amplius lava me ab iniquitate mea, et a peccato meo munda me.
Обмий мене зо́всім з мого беззако́ння, й очи́сти мене від мого гріха́,
3 Quoniam iniquitatem meam ego cognosco, et peccatum meum contra me est semper.
бо свої беззако́ння я знаю, а мій гріх передо мною пості́йно.
4 Tibi soli peccavi, et malum coram te feci; ut justificeris in sermonibus tuis, et vincas cum judicaris.
Тобі, одно́му Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лука́ве вчинив, тому́ справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездога́нний у су́ді Своїм.
5 Ecce enim in iniquitatibus conceptus sum, et in peccatis concepit me mater mea.
Отож я в беззако́нні наро́джений, і в гріху́ зачала́ мене мати моя.
6 Ecce enim veritatem dilexisti; incerta et occulta sapientiæ tuæ manifestasti mihi.
Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.
7 Asperges me hyssopo, et mundabor; lavabis me, et super nivem dealbabor.
Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.
8 Auditui meo dabis gaudium et lætitiam, et exsultabunt ossa humiliata.
Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.
9 Averte faciem tuam a peccatis meis, et omnes iniquitates meas dele.
Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.
10 Cor mundum crea in me, Deus, et spiritum rectum innova in visceribus meis.
Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.
11 Ne projicias me a facie tua, et spiritum sanctum tuum ne auferas a me.
Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
12 Redde mihi lætitiam salutaris tui, et spiritu principali confirma me.
Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.
13 Docebo iniquos vias tuas, et impii ad te convertentur.
Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.
14 Libera me de sanguinibus, Deus, Deus salutis meæ, et exsultabit lingua mea justitiam tuam.
Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
15 Domine, labia mea aperies, et os meum annuntiabit laudem tuam.
Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
16 Quoniam si voluisses sacrificium, dedissem utique; holocaustis non delectaberis.
бо Ти жертви не пра́гнеш, а дам цілопа́лення, — то не любе воно Тобі буде.
17 Sacrificium Deo spiritus contribulatus; cor contritum et humiliatum, Deus, non despicies.
Жертва Бо́гові — зла́маний Дух; серцем зла́маним та упоко́реним Ти не погордуєш, Боже!
18 Benigne fac, Domine, in bona voluntate tua Sion, ut ædificentur muri Jerusalem.
Ущасли́в Своїм благоволі́нням Сіон, збудуй му́ри для Єрусали́му, —
19 Tunc acceptabis sacrificium justitiæ, oblationes et holocausta; tunc imponent super altare tuum vitulos.
тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!
