< Psalmorum 51 >
1 In finem. Psalmus David, cum venit ad eum Nathan propheta, quando intravit ad Bethsabee. Miserere mei, Deus, secundum magnam misericordiam tuam; et secundum multitudinem miserationum tuarum, dele iniquitatem meam.
Керівнику хору. Псалом Давидів, коли приходив до нього пророк Натан, після того, як Давид учинив перелюб із Вірсавією. Помилуй мене, Боже, заради милості Твоєї, заради великого милосердя Твого загладь мої беззаконня.
2 Amplius lava me ab iniquitate mea, et a peccato meo munda me.
Обмий мене від переступу мого й від гріха мого мене очисти,
3 Quoniam iniquitatem meam ego cognosco, et peccatum meum contra me est semper.
адже я усвідомлюю беззаконня своє, і гріх мій завжди переді мною.
4 Tibi soli peccavi, et malum coram te feci; ut justificeris in sermonibus tuis, et vincas cum judicaris.
Проти Тебе Самого згрішив я і зло вчинив у Твоїх очах. Тому Ти справедливо виконуєш Свій вирок, бездоганно здійснюєш Твій суд.
5 Ecce enim in iniquitatibus conceptus sum, et in peccatis concepit me mater mea.
Ось у беззаконні я народжений, і мати моя зачала мене в гріху.
6 Ecce enim veritatem dilexisti; incerta et occulta sapientiæ tuæ manifestasti mihi.
Ось істину Ти вподобав у надрах внутрішнього світу і мудрість сповіщаєш мені утаємничено.
7 Asperges me hyssopo, et mundabor; lavabis me, et super nivem dealbabor.
Очисти мене гісопом від гріха – і буду чистий; ретельно обмий мене – і буду біліший від снігу.
8 Auditui meo dabis gaudium et lætitiam, et exsultabunt ossa humiliata.
Дай мені почути [звуки] веселощів і радості, нехай зрадіють кістки, вражені Тобою.
9 Averte faciem tuam a peccatis meis, et omnes iniquitates meas dele.
Відверни обличчя Своє від гріхів моїх і загладь усі мої беззаконня.
10 Cor mundum crea in me, Deus, et spiritum rectum innova in visceribus meis.
Створи в мені серце чисте, Боже, і дух непохитний обнови всередині мене.
11 Ne projicias me a facie tua, et spiritum sanctum tuum ne auferas a me.
Не відштовхни мене від обличчя Свого й не забирай від мене Твого Святого Духа.
12 Redde mihi lætitiam salutaris tui, et spiritu principali confirma me.
Поверни мені радість Твого спасіння і Духом Твоїм турботливим підтримай мене.
13 Docebo iniquos vias tuas, et impii ad te convertentur.
Тоді беззаконних я навчатиму шляхів Твоїх і грішники навернуться до Тебе.
14 Libera me de sanguinibus, Deus, Deus salutis meæ, et exsultabit lingua mea justitiam tuam.
Зніми з мене [тягар вини] кровопролиття, Боже, Боже мого спасіння, тоді язик мій радісно прославлятиме Твою праведність.
15 Domine, labia mea aperies, et os meum annuntiabit laudem tuam.
Володарю, відкрий вуста мої, і вони сповіщатимуть Тобі хвалу.
16 Quoniam si voluisses sacrificium, dedissem utique; holocaustis non delectaberis.
Бо жертвоприношення Тобі не до вподоби – я приніс би його, цілопалення Ти не бажаєш.
17 Sacrificium Deo spiritus contribulatus; cor contritum et humiliatum, Deus, non despicies.
Жертва Богові – дух зламаний; серцем зламаним і розбитим Ти не знехтуєш, Боже.
18 Benigne fac, Domine, in bona voluntate tua Sion, ut ædificentur muri Jerusalem.
Ощаслив Сіон прихильністю Твоєю, збудуй стіни Єрусалима.
19 Tunc acceptabis sacrificium justitiæ, oblationes et holocausta; tunc imponent super altare tuum vitulos.
Тоді приємними Тобі будуть жертви правди, цілопалення та жертвоприношення, тоді покладуть на жертовник Твій волів.