Psalmorum 25
1 In finem. Psalmus David. Ad te, Domine, levavi animam meam:
Давидів.
2 Deus meus, in te confido; non erubescam.
Боже мій, я на Тебе наді́юсь, — нехай же я не засоро́млюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
3 Neque irrideant me inimici mei: etenim universi qui sustinent te, non confundentur.
Не будуть також посоро́млені всі, хто на Тебе наді́ється, та нехай посоромляться ті, хто на Те́бе встає надаре́мно!
4 Confundantur omnes iniqua agentes supervacue. Vias tuas, Domine, demonstra mihi, et semitas tuas edoce me.
Доро́ги Твої дай пізнати мені, Го́споди, стежка́ми Своїми мене попрова́дь,
5 Dirige me in veritate tua, et doce me, quia tu es Deus salvator meus, et te sustinui tota die.
провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасі́ння мого́, кожен день я на Тебе наді́юсь!
6 Reminiscere miserationum tuarum, Domine, et misericordiarum tuarum quæ a sæculo sunt.
Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
7 Delicta juventutis meæ, et ignorantias meas, ne memineris. Secundum misericordiam tuam memento mei tu, propter bonitatem tuam, Domine.
Гріхи молоде́чого віку мого́ та провини мої не прига́дуй, — пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
8 Dulcis et rectus Dominus; propter hoc legem dabit delinquentibus in via.
Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, —
9 Diriget mansuetos in judicio; docebit mites vias suas.
Він прова́дить покірних у правді, і лагі́дних навчає дороги Своєї!
10 Universæ viæ Domini, misericordia et veritas, requirentibus testamentum ejus et testimonia ejus.
Всі Господні стежки́ — милосе́рдя та правда для тих, хто Його́ заповіта й свідоцтва доде́ржує.
11 Propter nomen tuum, Domine, propitiaberis peccato meo; multum est enim.
Ради Йме́ння Свого, о Господи, прости мені про́гріх, великий бо він!
12 Quis est homo qui timet Dominum? legem statuit ei in via quam elegit.
Хто то́й чоловік, що боїться він Господа? — Він наставить його на доро́гу, котру має ви́брати:
13 Anima ejus in bonis demorabitur, et semen ejus hæreditabit terram.
душа його жи́тиме в щасті, і насіння його вспадку́е землю!
14 Firmamentum est Dominus timentibus eum; et testamentum ipsius ut manifestetur illis.
При́язнь Господня до тих, хто боїться Його́, і Сві́й заповіт Він звісти́ть їм.
15 Oculi mei semper ad Dominum, quoniam ipse evellet de laqueo pedes meos.
Мої очі постійно до Господа, бо Він з па́стки витягує но́ги мої.
16 Respice in me, et miserere mei, quia unicus et pauper sum ego.
Оберни́ся до мене й помилуй мене, — я ж бо самі́тний та бідний!
17 Tribulationes cordis mei multiplicatæ sunt: de necessitatibus meis erue me.
Муки серця мого поширились, — ви́зволь мене з моїх у́тисків!
18 Vide humilitatem meam et laborem meum, et dimitte universa delicta mea.
Подивися на горе моє та на му́ку мою, — і прости всі гріхи́ мої!
19 Respice inimicos meos, quoniam multiplicati sunt, et odio iniquo oderunt me.
Подивись на моїх ворогів, — як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненави́дять мене!
20 Custodi animam meam, et erue me: non erubescam, quoniam speravi in te.
Пильнуй же моєї душі та мене хорони́, — щоб не бути мені засоро́мленим, бо наді́юсь на Тебе!
21 Innocentes et recti adhæserunt mihi, quia sustinui te.
Невинність та правда нехай оточа́ють мене, бо наді́юсь на Тебе!
22 Libera, Deus, Israël ex omnibus tribulationibus suis.
Визволи, Боже, Ізраїля від усіх його у́тисків!
