Psalmorum 22
1 In finem, pro susceptione matutina. Psalmus David. Deus, Deus meus, respice in me: quare me dereliquisti? longe a salute mea verba delictorum meorum.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 Deus meus, clamabo per diem, et non exaudies; et nocte, et non ad insipientiam mihi.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 Tu autem in sancto habitas, laus Israël.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 In te speraverunt patres nostri; speraverunt, et liberasti eos.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 Ad te clamaverunt, et salvi facti sunt; in te speraverunt, et non sunt confusi.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 Ego autem sum vermis, et non homo; opprobrium hominum, et abjectio plebis.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 Omnes videntes me deriserunt me; locuti sunt labiis, et moverunt caput.
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 Speravit in Domino, eripiat eum: salvum faciat eum, quoniam vult eum.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 Quoniam tu es qui extraxisti me de ventre, spes mea ab uberibus matris meæ.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 In te projectus sum ex utero; de ventre matris meæ Deus meus es tu:
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 ne discesseris a me, quoniam tribulatio proxima est, quoniam non est qui adjuvet.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Circumdederunt me vituli multi; tauri pingues obsederunt me.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 Aperuerunt super me os suum, sicut leo rapiens et rugiens.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 Sicut aqua effusus sum, et dispersa sunt omnia ossa mea: factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 Aruit tamquam testa virtus mea, et lingua mea adhæsit faucibus meis: et in pulverem mortis deduxisti me.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 Quoniam circumdederunt me canes multi; concilium malignantium obsedit me. Foderunt manus meas et pedes meos;
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 dinumeraverunt omnia ossa mea. Ipsi vero consideraverunt et inspexerunt me.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 Diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 Tu autem, Domine, ne elongaveris auxilium tuum a me; ad defensionem meam conspice.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 Erue a framea, Deus, animam meam, et de manu canis unicam meam.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Salva me ex ore leonis, et a cornibus unicornium humilitatem meam.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 Narrabo nomen tuum fratribus meis; in medio ecclesiæ laudabo te.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 Qui timetis Dominum, laudate eum; universum semen Jacob, glorificate eum.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 Timeat eum omne semen Israël, quoniam non sprevit, neque despexit deprecationem pauperis, nec avertit faciem suam a me: et cum clamarem ad eum, exaudivit me.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 Apud te laus mea in ecclesia magna; vota mea reddam in conspectu timentium eum.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 Edent pauperes, et saturabuntur, et laudabunt Dominum qui requirunt eum: vivent corda eorum in sæculum sæculi.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 Reminiscentur et convertentur ad Dominum universi fines terræ; et adorabunt in conspectu ejus universæ familiæ gentium:
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 quoniam Domini est regnum, et ipse dominabitur gentium.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 Manducaverunt et adoraverunt omnes pingues terræ; in conspectu ejus cadent omnes qui descendunt in terram.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 Et anima mea illi vivet; et semen meum serviet ipsi.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 Annuntiabitur Domino generatio ventura; et annuntiabunt cæli justitiam ejus populo qui nascetur, quem fecit Dominus.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
