Psalmorum 2

1 Quare fremuerunt gentes, et populi meditati sunt inania? Astiterunt reges terræ, et principes convenerunt in unum adversus Dominum, et adversus christum ejus.

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Dirumpamus vincula eorum, et projiciamus a nobis jugum ipsorum.

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Qui habitat in cælis irridebit eos, et Dominus subsannabit eos.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Tunc loquetur ad eos in ira sua, et in furore suo conturbabit eos.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Ego autem constitutus sum rex ab eo super Sion, montem sanctum ejus, prædicans præceptum ejus.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Dominus dixit ad me: Filius meus es tu; ego hodie genui te.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Postula a me, et dabo tibi gentes hæreditatem tuam, et possessionem tuam terminos terræ.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Reges eos in virga ferrea, et tamquam vas figuli confringes eos.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Et nunc, reges, intelligite; erudimini, qui judicatis terram.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Servite Domino in timore, et exsultate ei cum tremore.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Apprehendite disciplinam, nequando irascatur Dominus, et pereatis de via justa.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Cum exarserit in brevi ira ejus, beati omnes qui confidunt in eo.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!