Psalmorum 2

1 Quare fremuerunt gentes, et populi meditati sunt inania? Astiterunt reges terræ, et principes convenerunt in unum adversus Dominum, et adversus christum ejus.

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Dirumpamus vincula eorum, et projiciamus a nobis jugum ipsorum.

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 Qui habitat in cælis irridebit eos, et Dominus subsannabit eos.

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Tunc loquetur ad eos in ira sua, et in furore suo conturbabit eos.

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Ego autem constitutus sum rex ab eo super Sion, montem sanctum ejus, prædicans præceptum ejus.

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 Dominus dixit ad me: Filius meus es tu; ego hodie genui te.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Postula a me, et dabo tibi gentes hæreditatem tuam, et possessionem tuam terminos terræ.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Reges eos in virga ferrea, et tamquam vas figuli confringes eos.

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Et nunc, reges, intelligite; erudimini, qui judicatis terram.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Servite Domino in timore, et exsultate ei cum tremore.

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Apprehendite disciplinam, nequando irascatur Dominus, et pereatis de via justa.

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Cum exarserit in brevi ira ejus, beati omnes qui confidunt in eo.

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!