Psalmorum 141
1 Psalmus David. Domine, clamavi ad te: exaudi me; intende voci meæ, cum clamavero ad te.
Псалом Давидів. Господи, до Тебе кличу, поспіши до мене! Прислухайся до голосу мого, коли я кличу до Тебе.
2 Dirigatur oratio mea sicut incensum in conspectu tuo; elevatio manuum mearum sacrificium vespertinum.
Нехай молитва моя постане як кадіння приємне перед обличчям Твоїм і піднесені долоні мої – як жертвоприношення вечірнє.
3 Pone, Domine, custodiam ori meo, et ostium circumstantiæ labiis meis.
Господи, постав варту біля моїх вуст, стережи двері моїх губ.
4 Non declines cor meum in verba malitiæ, ad excusandas excusationes in peccatis; cum hominibus operantibus iniquitatem, et non communicabo cum electis eorum.
Не дай серцю моєму ухилитися в бік зла, щоб чинити нечестиво разом із беззаконними людьми, що коять гріх; і нехай не скуштую я їхніх насолод.
5 Corripiet me justus in misericordia, et increpabit me: oleum autem peccatoris non impinguet caput meum. Quoniam adhuc et oratio mea in beneplacitis eorum:
Нехай картає мене праведник – це милість; нехай докоряє мені – це [приємно], як олія на голову: не відмовиться голова моя від неї. Та все ще молюся я проти злодійства нечестивих:
6 absorpti sunt juncti petræ judices eorum. Audient verba mea, quoniam potuerunt.
Нехай би скинуті були судді їхні з країв скелі, і, може, тоді почули б слова мої, що вони лагідні.
7 Sicut crassitudo terræ erupta est super terram, dissipata sunt ossa nostra secus infernum. (Sheol h7585)
Як орють землю й розбивають грудки на ній, так розкидані кості наші біля пащі царства смерті. (Sheol h7585)
8 Quia ad te, Domine, Domine, oculi mei; in te speravi, non auferas animam meam.
Але до Тебе, Господи, Владико, [звернені] мої очі; у Тобі я притулок знайшов, не покинь напризволяще душі моєї.
9 Custodi me a laqueo quem statuerunt mihi, et a scandalis operantium iniquitatem.
Убережи мене від тенет, що розкинуті для мене, і від сітей беззаконників.
10 Cadent in retiaculo ejus peccatores: singulariter sum ego, donec transeam.
Нехай впадуть нечестиві у свої ж пастки, поки я мину [їх безпечно].
