Psalmorum 139
1 In finem, psalmus David. Domine, probasti me, et cognovisti me;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 tu cognovisti sessionem meam et resurrectionem meam.
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Intellexisti cogitationes meas de longe; semitam meam et funiculum meum investigasti:
Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 et omnes vias meas prævidisti, quia non est sermo in lingua mea.
бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Ecce, Domine, tu cognovisti omnia, novissima et antiqua. Tu formasti me, et posuisti super me manum tuam.
Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Mirabilis facta est scientia tua ex me; confortata est, et non potero ad eam.
Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Quo ibo a spiritu tuo? et quo a facie tua fugiam?
Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
9 Si sumpsero pennas meas diluculo, et habitavero in extremis maris,
Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 etenim illuc manus tua deducet me, et tenebit me dextera tua.
— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Et dixi: Forsitan tenebræ conculcabunt me; et nox illuminatio mea in deliciis meis.
Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 Quia tenebræ non obscurabuntur a te, et nox sicut dies illuminabitur: sicut tenebræ ejus, ita et lumen ejus.
то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 Quia tu possedisti renes meos; suscepisti me de utero matris meæ.
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 Confitebor tibi, quia terribiliter magnificatus es; mirabilia opera tua, et anima mea cognoscit nimis.
Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 Non est occultatum os meum a te, quod fecisti in occulto; et substantia mea in inferioribus terræ.
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Imperfectum meum viderunt oculi tui, et in libro tuo omnes scribentur. Dies formabuntur, et nemo in eis.
Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 Mihi autem nimis honorificati sunt amici tui, Deus; nimis confortatus est principatus eorum.
Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
18 Dinumerabo eos, et super arenam multiplicabuntur. Exsurrexi, et adhuc sum tecum.
перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 Si occideris, Deus, peccatores, viri sanguinum, declinate a me:
Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 quia dicitis in cogitatione: Accipient in vanitate civitates tuas.
Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Nonne qui oderunt te, Domine, oderam, et super inimicos tuos tabescebam?
Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 Perfecto odio oderam illos, et inimici facti sunt mihi.
повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Proba me, Deus, et scito cor meum; interroga me, et cognosce semitas meas.
Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 Et vide si via iniquitatis in me est, et deduc me in via æterna.
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
