Psalmorum 109
1 In finem. Psalmus David.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Deus, laudem meam ne tacueris, quia os peccatoris et os dolosi super me apertum est.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Locuti sunt adversum me lingua dolosa, et sermonibus odii circumdederunt me: et expugnaverunt me gratis.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Pro eo ut me diligerent, detrahebant mihi; ego autem orabam.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Et posuerunt adversum me mala pro bonis, et odium pro dilectione mea.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Constitue super eum peccatorem, et diabolus stet a dextris ejus.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Cum judicatur, exeat condemnatus; et oratio ejus fiat in peccatum.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Fiant dies ejus pauci, et episcopatum ejus accipiat alter.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Fiant filii ejus orphani, et uxor ejus vidua.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Nutantes transferantur filii ejus et mendicent, et ejiciantur de habitationibus suis.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Scrutetur fœnerator omnem substantiam ejus, et diripiant alieni labores ejus.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Non sit illi adjutor, nec sit qui misereatur pupillis ejus.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Fiant nati ejus in interitum; in generatione una deleatur nomen ejus.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 In memoriam redeat iniquitas patrum ejus in conspectu Domini, et peccatum matris ejus non deleatur.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Fiant contra Dominum semper, et dispereat de terra memoria eorum:
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 pro eo quod non est recordatus facere misericordiam,
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 et persecutus est hominem inopem et mendicum, et compunctum corde, mortificare.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Et dilexit maledictionem, et veniet ei; et noluit benedictionem, et elongabitur ab eo. Et induit maledictionem sicut vestimentum; et intravit sicut aqua in interiora ejus, et sicut oleum in ossibus ejus.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Fiat ei sicut vestimentum quo operitur, et sicut zona qua semper præcingitur.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Hoc opus eorum qui detrahunt mihi apud Dominum, et qui loquuntur mala adversus animam meam.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Et tu, Domine, Domine, fac mecum propter nomen tuum, quia suavis est misericordia tua.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Libera me, quia egenus et pauper ego sum, et cor meum conturbatum est intra me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Sicut umbra cum declinat ablatus sum, et excussus sum sicut locustæ.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Genua mea infirmata sunt a jejunio, et caro mea immutata est propter oleum.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Et ego factus sum opprobrium illis; viderunt me, et moverunt capita sua.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Adjuva me, Domine Deus meus; salvum me fac secundum misericordiam tuam.
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Et sciant quia manus tua hæc, et tu, Domine, fecisti eam.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Maledicent illi, et tu benedices: qui insurgunt in me confundantur; servus autem tuus lætabitur.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Induantur qui detrahunt mihi pudore, et operiantur sicut diploide confusione sua.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Confitebor Domino nimis in ore meo, et in medio multorum laudabo eum:
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 quia astitit a dextris pauperis, ut salvam faceret a persequentibus animam meam.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
