Psalmorum 109
1 In finem. Psalmus David.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Deus, laudem meam ne tacueris, quia os peccatoris et os dolosi super me apertum est.
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 Locuti sunt adversum me lingua dolosa, et sermonibus odii circumdederunt me: et expugnaverunt me gratis.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 Pro eo ut me diligerent, detrahebant mihi; ego autem orabam.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 Et posuerunt adversum me mala pro bonis, et odium pro dilectione mea.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Constitue super eum peccatorem, et diabolus stet a dextris ejus.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Cum judicatur, exeat condemnatus; et oratio ejus fiat in peccatum.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Fiant dies ejus pauci, et episcopatum ejus accipiat alter.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Fiant filii ejus orphani, et uxor ejus vidua.
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Nutantes transferantur filii ejus et mendicent, et ejiciantur de habitationibus suis.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Scrutetur fœnerator omnem substantiam ejus, et diripiant alieni labores ejus.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Non sit illi adjutor, nec sit qui misereatur pupillis ejus.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Fiant nati ejus in interitum; in generatione una deleatur nomen ejus.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 In memoriam redeat iniquitas patrum ejus in conspectu Domini, et peccatum matris ejus non deleatur.
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Fiant contra Dominum semper, et dispereat de terra memoria eorum:
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 pro eo quod non est recordatus facere misericordiam,
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 et persecutus est hominem inopem et mendicum, et compunctum corde, mortificare.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Et dilexit maledictionem, et veniet ei; et noluit benedictionem, et elongabitur ab eo. Et induit maledictionem sicut vestimentum; et intravit sicut aqua in interiora ejus, et sicut oleum in ossibus ejus.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Fiat ei sicut vestimentum quo operitur, et sicut zona qua semper præcingitur.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Hoc opus eorum qui detrahunt mihi apud Dominum, et qui loquuntur mala adversus animam meam.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 Et tu, Domine, Domine, fac mecum propter nomen tuum, quia suavis est misericordia tua.
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Libera me, quia egenus et pauper ego sum, et cor meum conturbatum est intra me.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Sicut umbra cum declinat ablatus sum, et excussus sum sicut locustæ.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Genua mea infirmata sunt a jejunio, et caro mea immutata est propter oleum.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 Et ego factus sum opprobrium illis; viderunt me, et moverunt capita sua.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Adjuva me, Domine Deus meus; salvum me fac secundum misericordiam tuam.
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 Et sciant quia manus tua hæc, et tu, Domine, fecisti eam.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Maledicent illi, et tu benedices: qui insurgunt in me confundantur; servus autem tuus lætabitur.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Induantur qui detrahunt mihi pudore, et operiantur sicut diploide confusione sua.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 Confitebor Domino nimis in ore meo, et in medio multorum laudabo eum:
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 quia astitit a dextris pauperis, ut salvam faceret a persequentibus animam meam.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
