Psalmorum 102
1 Oratio pauperis, cum anxius fuerit, et in conspectu Domini effuderit precem suam. Domine, exaudi orationem meam, et clamor meus ad te veniat.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Non avertas faciem tuam a me: in quacumque die tribulor, inclina ad me aurem tuam; in quacumque die invocavero te, velociter exaudi me.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Quia defecerunt sicut fumus dies mei, et ossa mea sicut cremium aruerunt.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Percussus sum ut fœnum, et aruit cor meum, quia oblitus sum comedere panem meum.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 A voce gemitus mei adhæsit os meum carni meæ.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Similis factus sum pellicano solitudinis; factus sum sicut nycticorax in domicilio.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Vigilavi, et factus sum sicut passer solitarius in tecto.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Tota die exprobrabant mihi inimici mei, et qui laudabant me adversum me jurabant:
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 quia cinerem tamquam panem manducabam, et potum meum cum fletu miscebam,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 a facie iræ et indignationis tuæ: quia elevans allisisti me.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Dies mei sicut umbra declinaverunt, et ego sicut fœnum arui.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Tu autem, Domine, in æternum permanes, et memoriale tuum in generationem et generationem.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu exsurgens misereberis Sion, quia tempus miserendi ejus, quia venit tempus:
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 quoniam placuerunt servis tuis lapides ejus, et terræ ejus miserebuntur.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Et timebunt gentes nomen tuum, Domine, et omnes reges terræ gloriam tuam:
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 quia ædificavit Dominus Sion, et videbitur in gloria sua.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Respexit in orationem humilium et non sprevit precem eorum.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Scribantur hæc in generatione altera, et populus qui creabitur laudabit Dominum.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Quia prospexit de excelso sancto suo; Dominus de cælo in terram aspexit:
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 ut audiret gemitus compeditorum; ut solveret filios interemptorum:
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 ut annuntient in Sion nomen Domini, et laudem ejus in Jerusalem:
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 in conveniendo populos in unum, et reges, ut serviant Domino.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Respondit ei in via virtutis suæ: Paucitatem dierum meorum nuntia mihi:
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 ne revoces me in dimidio dierum meorum, in generationem et generationem anni tui.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Initio tu, Domine, terram fundasti, et opera manuum tuarum sunt cæli.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Ipsi peribunt, tu autem permanes; et omnes sicut vestimentum veterascent. Et sicut opertorium mutabis eos, et mutabuntur;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 tu autem idem ipse es, et anni tui non deficient.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Filii servorum tuorum habitabunt, et semen eorum in sæculum dirigetur.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
