Proverbiorum 1
1 Parabolæ Salomonis, filii David, regis Israël,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 ad sciendam sapientiam et disciplinam;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 ad intelligenda verba prudentiæ, et suscipiendam eruditionem doctrinæ, justitiam, et judicium, et æquitatem:
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 ut detur parvulis astutia, adolescenti scientia et intellectus.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Audiens sapiens, sapientior erit, et intelligens gubernacula possidebit.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Animadvertet parabolam et interpretationem, verba sapientum et ænigmata eorum.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Timor Domini principium sapientiæ; sapientiam atque doctrinam stulti despiciunt.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Audi, fili mi, disciplinam patris tui, et ne dimittas legem matris tuæ:
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 ut addatur gratia capiti tuo, et torques collo tuo.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Fili mi, si te lactaverint peccatores, ne acquiescas eis.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Si dixerint: Veni nobiscum, insidiemur sanguini; abscondamus tendiculas contra insontem frustra;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 omnem pretiosam substantiam reperiemus; implebimus domos nostras spoliis:
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 sortem mitte nobiscum, marsupium unum sit omnium nostrum:
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 fili mi, ne ambules cum eis; prohibe pedem tuum a semitis eorum:
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 pedes enim illorum ad malum currunt, et festinant ut effundant sanguinem.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Frustra autem jacitur rete ante oculos pennatorum.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Ipsi quoque contra sanguinem suum insidiantur, et moliuntur fraudes contra animas suas.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Sic semitæ omnis avari: animas possidentium rapiunt.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Sapientia foris prædicat; in plateis dat vocem suam:
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 in capite turbarum clamitat; in foribus portarum urbis profert verba sua, dicens:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Usquequo, parvuli, diligitis infantiam, et stulti ea quæ sibi sunt noxia cupient, et imprudentes odibunt scientiam?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 convertimini ad correptionem meam. En proferam vobis spiritum meum, et ostendam vobis verba mea.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Quia vocavi, et renuistis; extendi manum meam, et non fuit qui aspiceret:
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 despexistis omne consilium meum, et increpationes meas neglexistis.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Ego quoque in interitu vestro ridebo, et subsannabo cum vobis id quod timebatis advenerit.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Cum irruerit repentina calamitas, et interitus quasi tempestas ingruerit; quando venerit super vos tribulatio et angustia:
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 tunc invocabunt me, et non exaudiam; mane consurgent, et non invenient me:
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 eo quod exosam habuerint disciplinam, et timorem Domini non susceperint,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 nec acquieverint consilio meo, et detraxerint universæ correptioni meæ.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Comedent igitur fructus viæ suæ, suisque consiliis saturabuntur.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Aversio parvulorum interficiet eos, et prosperitas stultorum perdet illos.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Qui autem me audierit, absque terrore requiescet, et abundantia perfruetur, timore malorum sublato.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
