Proverbiorum 8
1 Numquid non sapientia clamitat, et prudentia dat vocem suam?
Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 In summis excelsisque verticibus supra viam, in mediis semitis stans,
На верхі́в'ях холмі́в, при дорозі та на перехре́стях стоїть он вона!
3 juxta portas civitatis, in ipsis foribus loquitur, dicens:
При брамах, при вході до міста, де вхо́диться в двері, там голосно кличе вона:
4 O viri, ad vos clamito, et vox mea ad filios hominum.
„До вас, мужі, я кличу, а мій голос до лю́дських синів:
5 Intelligite, parvuli, astutiam, et insipientes, animadvertite.
Зрозумійте но, не́уки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглу́зді!
6 Audite, quoniam de rebus magnis locutura sum, et aperientur labia mea ut recta prædicent.
Послухайте, я бо шляхе́тне кажу́, і відкриття́ моїх губ — то просто́та.
7 Veritatem meditabitur guttur meum, et labia mea detestabuntur impium.
Бо правду говорять уста́ мої, а лукавство — гидо́та для губ моїх.
8 Justi sunt omnes sermones mei: non est in eis pravum quid, neque perversum;
Всі слова́ моїх уст справедливі, нема в них круті́йства й лука́вства.
9 recti sunt intelligentibus, et æqui invenientibus scientiam.
Усі вони про́сті, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знахо́дить знання́.
10 Accipite disciplinam meam, et non pecuniam; doctrinam magis quam aurum eligite:
Візьміть ви карта́ння моє, а не срі́бло, і знання́, добірні́ше від щирого золота:
11 melior est enim sapientia cunctis pretiosissimis, et omne desiderabile ei non potest comparari.
ліпша бо мудрість за пе́рли, і не рівняються їй всі клейно́ди!
12 Ego sapientia, habito in consilio, et eruditis intersum cogitationibus.
Я, мудрість, живу разом з розумом, і знахо́джу пізна́ння розва́жне.
13 Timor Domini odit malum: arrogantiam, et superbiam, et viam pravam, et os bilingue, detestor.
Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!
14 Meum est consilium et æquitas; mea est prudentia, mea est fortitudo.
В мене рада й огля́дність, я розум, і сила у мене.
15 Per me reges regnant, et legum conditores justa decernunt;
Мною царю́ють царі, а законода́вці права́ справедливі встано́влюють.
16 per me principes imperant, et potentes decernunt justitiam.
Мною пра́влять владики й вельмо́жні, всі праведні су́дді.
17 Ego diligentes me diligo, et qui mane vigilant ad me, invenient me.
Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене — мене зна́йде!
18 Mecum sunt divitiæ et gloria, opes superbæ et justitia.
Зо мною багатство та слава, трива́лий маєток та правда:
19 Melior est enim fructus meus auro et lapide pretioso, et genimina mea argento electo.
ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срі́бло добі́рне!
20 In viis justitiæ ambulo, in medio semitarum judicii:
Путтю праведною я ходжу́, поміж правних стежо́к,
21 ut ditem diligentes me, et thesauros eorum repleam.
щоб дати багатство в спа́дщину для тих, хто кохає мене, — і я понапо́внюю їхні скарбни́ці!
22 Dominus possedit me in initio viarum suarum antequam quidquam faceret a principio.
Господь мене мав на поча́тку Своєї дороги, перше чи́нів Своїх, спервові́ку, —
23 Ab æterno ordinata sum, et ex antiquis antequam terra fieret.
відвіку була я встано́влена, від поча́тку, від праві́ку землі.
24 Nondum erant abyssi, et ego jam concepta eram: necdum fontes aquarum eruperant,
Наро́джена я, як безо́день іще не було́, коли не було ще джере́л, водою обтя́жених.
25 necdum montes gravi mole constiterant: ante colles ego parturiebar.
Наро́джена я, поки го́ри поставлені ще не були́, давніше за па́гірки,
26 Adhuc terram non fecerat, et flumina, et cardines orbis terræ.
коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початко́вого по́роху все́світу.
27 Quando præparabat cælos, aderam; quando certa lege et gyro vallabat abyssos;
Коли приправля́в небеса́ — я була́ там, коли кру́га вставля́в на пове́рхні безо́дні,
28 quando æthera firmabat sursum, et librabat fontes aquarum;
коли хмари умі́цнював Він нагорі́, як джере́ла безо́дні зміцня́в,
29 quando circumdabat mari terminum suum, et legem ponebat aquis, ne transirent fines suos; quando appendebat fundamenta terræ:
коли клав Він для моря уста́ва його, щоб його берегі́в вода не перехо́дила, коли ставив осно́ви землі, —
30 cum eo eram, cuncta componens. Et delectabar per singulos dies, ludens coram eo omni tempore,
то я ма́йстром у Нього була́, і була я весе́лощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожноча́сно,
31 ludens in orbe terrarum; et deliciæ meæ esse cum filiis hominum.
радіючи на земнім кру́зі Його, а заба́ва моя — із синами людськими!
32 Nunc ergo, filii, audite me: beati qui custodiunt vias meas.
Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаже́нні, хто буде дороги мої стерегти́!
33 Audite disciplinam, et estote sapientes, et nolite abjicere eam.
Навча́ння послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Beatus homo qui audit me, et qui vigilat ad fores meas quotidie, et observat ad postes ostii mei.
Блаже́нна люди́на, яка мене слухає, щоб пильнувати при две́рях моїх день-у-день, щоб одві́рки мої берегти́!
35 Qui me invenerit, inveniet vitam, et hauriet salutem a Domino.
Хто бо знахо́дить мене, той знахо́дить життя, і оде́ржує милість від Господа.
36 Qui autem in me peccaverit, lædet animam suam; omnes qui me oderunt diligunt mortem.
А хто́ проти мене гріши́ть, ограбо́вує душу свою; всі, хто мене ненави́дить, ті смерть покохали!“
