Proverbiorum 6
1 Fili mi, si spoponderis pro amico tuo, defixisti apud extraneum manum tuam:
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 illaqueatus es verbis oris tui, et captus propriis sermonibus.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Fac ergo quod dico, fili mi, et temetipsum libera, quia incidisti in manum proximi tui. Discurre, festina, suscita amicum tuum.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Ne dederis somnum oculis tuis, nec dormitent palpebræ tuæ.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Eruere quasi damula de manu, et quasi avis de manu aucupis.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Vade ad formicam, o piger, et considera vias ejus, et disce sapientiam.
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 Quæ cum non habeat ducem, nec præceptorem, nec principem,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 parat in æstate cibum sibi, et congregat in messe quod comedat.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Usquequo, piger, dormies? quando consurges e somno tuo?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Paululum dormies, paululum dormitabis, paululum conseres manus ut dormias;
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 et veniet tibi quasi viator egestas, et pauperies quasi vir armatus. Si vero impiger fueris, veniet ut fons messis tua, et egestas longe fugiet a te.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Homo apostata, vir inutilis, graditur ore perverso;
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 annuit oculis, terit pede, digito loquitur,
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 pravo corde machinatur malum, et omni tempore jurgia seminat.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Huic extemplo veniet perditio sua, et subito conteretur, nec habebit ultra medicinam.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Sex sunt quæ odit Dominus, et septimum detestatur anima ejus:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 oculos sublimes, linguam mendacem, manus effundentes innoxium sanguinem,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 cor machinans cogitationes pessimas, pedes veloces ad currendum in malum,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 proferentem mendacia testem fallacem, et eum qui seminat inter fratres discordias.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Conserva, fili mi, præcepta patris tui, et ne dimittas legem matris tuæ.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Liga ea in corde tuo jugiter, et circumda gutturi tuo.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Cum ambulaveris, gradiantur tecum; cum dormieris, custodiant te: et evigilans loquere cum eis.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Quia mandatum lucerna est, et lex lux, et via vitæ increpatio disciplinæ:
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 ut custodiant te a muliere mala, et a blanda lingua extraneæ.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Non concupiscat pulchritudinem ejus cor tuum, nec capiaris nutibus illius:
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 pretium enim scorti vix est unius panis, mulier autem viri pretiosam animam capit.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Numquid potest homo abscondere ignem in sinu suo, ut vestimenta illius non ardeant?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 aut ambulare super prunas, ut non comburantur plantæ ejus?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 sic qui ingreditur ad mulierem proximi sui, non erit mundus cum tetigerit eam.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Non grandis est culpa cum quis furatus fuerit: furatur enim ut esurientem impleat animam;
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 deprehensus quoque reddet septuplum, et omnem substantiam domus suæ tradet.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Qui autem adulter est, propter cordis inopiam perdet animam suam;
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 turpitudinem et ignominiam congregat sibi, et opprobrium illius non delebitur:
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 quia zelus et furor viri non parcet in die vindictæ,
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 nec acquiescet cujusquam precibus, nec suscipiet pro redemptione dona plurima.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
