Proverbiorum 13
1 Filius sapiens doctrina patris; qui autem illusor est non audit cum arguitur.
Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
2 De fructu oris sui homo satiabitur bonis: anima autem prævaricatorum iniqua.
З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
3 Qui custodit os suum custodit animam suam; qui autem inconsideratus est ad loquendum, sentiet mala.
Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
4 Vult et non vult piger; anima autem operantium impinguabitur.
Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
5 Verbum mendax justus detestabitur; impius autem confundit, et confundetur.
Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
6 Justitia custodit innocentis viam, impietas autem peccatorem supplantat.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
7 Est quasi dives, cum nihil habeat, et est quasi pauper, cum in multis divitiis sit.
Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
8 Redemptio animæ viri divitiæ suæ; qui autem pauper est, increpationem non sustinet.
Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
9 Lux justorum lætificat: lucerna autem impiorum extinguetur.
Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
10 Inter superbos semper jurgia sunt; qui autem agunt omnia cum consilio, reguntur sapientia.
Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
11 Substantia festinata minuetur; quæ autem paulatim colligitur manu, multiplicabitur.
Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
12 Spes quæ differtur affligit animam; lignum vitæ desiderium veniens.
Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
13 Qui detrahit alicui rei, ipse se in futurum obligat; qui autem timet præceptum, in pace versabitur. Animæ dolosæ errant in peccatis: justi autem misericordes sunt, et miserantur.
Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
14 Lex sapientis fons vitæ, ut declinet a ruina mortis.
Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
15 Doctrina bona dabit gratiam; in itinere contemptorum vorago.
Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
16 Astutus omnia agit cum consilio; qui autem fatuus est aperit stultitiam.
Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
17 Nuntius impii cadet in malum; legatus autem fidelis, sanitas.
Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
18 Egestas et ignominia ei qui deserit disciplinam; qui autem acquiescit arguenti glorificabitur.
Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
19 Desiderium si compleatur delectat animam; detestantur stulti eos qui fugiunt mala.
Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
20 Qui cum sapientibus graditur sapiens erit; amicus stultorum similis efficietur.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
21 Peccatores persequitur malum, et justis retribuentur bona.
Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
22 Bonus reliquit hæredes filios et nepotes, et custoditur justo substantia peccatoris.
Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
23 Multi cibi in novalibus patrum, et aliis congregantur absque judicio.
Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
24 Qui parcit virgæ odit filium suum; qui autem diligit illum instanter erudit.
Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
25 Justus comedit et replet animam suam; venter autem impiorum insaturabilis.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
