Proverbiorum 11
1 Statera dolosa abominatio est apud Dominum, et pondus æquum voluntas ejus.
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
2 Ubi fuerit superbia, ibi erit et contumelia; ubi autem est humilitas, ibi et sapientia.
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
3 Simplicitas justorum diriget eos, et supplantatio perversorum vastabit illos.
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
4 Non proderunt divitiæ in die ultionis; justitia autem liberabit a morte.
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
5 Justitia simplicis diriget viam ejus, et in impietate sua corruet impius.
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
6 Justitia rectorum liberabit eos, et in insidiis suis capientur iniqui.
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
7 Mortuo homine impio, nulla erit ultra spes, et exspectatio sollicitorum peribit.
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
8 Justus de angustia liberatus est, et tradetur impius pro eo.
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
9 Simulator ore decipit amicum suum; justi autem liberabuntur scientia.
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
10 In bonis justorum exsultabit civitas, et in perditione impiorum erit laudatio.
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
11 Benedictione justorum exaltabitur civitas, et ore impiorum subvertetur.
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
12 Qui despicit amicum suum indigens corde est; vir autem prudens tacebit.
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
13 Qui ambulat fraudulenter, revelat arcana; qui autem fidelis est animi, celat amici commissum.
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
14 Ubi non est gubernator, populus corruet; salus autem, ubi multa consilia.
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
15 Affligetur malo qui fidem facit pro extraneo; qui autem cavet laqueos securus erit.
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
16 Mulier gratiosa inveniet gloriam, et robusti habebunt divitias.
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
17 Benefacit animæ suæ vir misericors; qui autem crudelis est, etiam propinquos abjicit.
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
18 Impius facit opus instabile, seminanti autem justitiam merces fidelis.
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
19 Clementia præparat vitam, et sectatio malorum mortem.
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
20 Abominabile Domino cor pravum, et voluntas ejus in iis qui simpliciter ambulant.
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
21 Manus in manu non erit innocens malus; semen autem justorum salvabitur.
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
22 Circulus aureus in naribus suis, mulier pulchra et fatua.
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
23 Desiderium justorum omne bonum est; præstolatio impiorum furor.
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
24 Alii dividunt propria, et ditiores fiunt; alii rapiunt non sua, et semper in egestate sunt.
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
25 Anima quæ benedicit impinguabitur, et qui inebriat, ipse quoque inebriabitur.
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
26 Qui abscondit frumenta maledicetur in populis; benedictio autem super caput vendentium.
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
27 Bene consurgit diluculo qui quærit bona; qui autem investigator malorum est, opprimetur ab eis.
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
28 Qui confidit in divitiis suis corruet: justi autem quasi virens folium germinabunt.
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
29 Qui conturbat domum suam possidebit ventos, et qui stultus est serviet sapienti.
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
30 Fructus justi lignum vitæ, et qui suscipit animas sapiens est.
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
31 Si justus in terra recipit, quanto magis impius et peccator!
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!
