Mattheum 27
1 Mane autem facto, consilium inierunt omnes principes sacerdotum et seniores populi adversus Jesum, ut eum morti traderent.
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 Et vinctum adduxerunt eum, et tradiderunt Pontio Pilato præsidi.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Tunc videns Judas, qui eum tradidit, quod damnatus esset, pœnitentia ductus, retulit triginta argenteos principibus sacerdotum, et senioribus,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 dicens: Peccavi, tradens sanguinem justum. At illi dixerunt: Quid ad nos? tu videris.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 Et projectis argenteis in templo, recessit: et abiens laqueo se suspendit.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 Principes autem sacerdotum, acceptis argenteis, dixerunt: Non licet eos mittere in corbonam: quia pretium sanguinis est.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 Consilio autem inito, emerunt ex illis agrum figuli, in sepulturam peregrinorum.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Propter hoc vocatus est ager ille, Haceldama, hoc est, Ager sanguinis, usque in hodiernum diem.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Tunc impletum est quod dictum est per Jeremiam prophetam, dicentem: Et acceperunt triginta argenteos pretium appretiati, quem appretiaverunt a filiis Israël:
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 et dederunt eos in agrum figuli, sicut constituit mihi Dominus.
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Jesus autem stetit ante præsidem, et interrogavit eum præses, dicens: Tu es rex Judæorum? Dicit illi Jesus: Tu dicis.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 Et cum accusaretur a principibus sacerdotum et senioribus, nihil respondit.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Tunc dicit illi Pilatus: Non audis quanta adversum te dicunt testimonia?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 Et non respondit ei ad ullum verbum, ita ut miraretur præses vehementer.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Per diem autem solemnem consueverat præses populo dimittere unum vinctum, quem voluissent:
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 habebat autem tunc vinctum insignem, qui dicebatur Barabbas.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 Congregatis ergo illis, dixit Pilatus: Quem vultis dimittam vobis: Barabbam, an Jesum, qui dicitur Christus?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 Sciebat enim quod per invidiam tradidissent eum.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 Sedente autem illo pro tribunali, misit ad eum uxor ejus, dicens: Nihil tibi, et justo illi: multa enim passa sum hodie per visum propter eum.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Principes autem sacerdotum et seniores persuaserunt populis ut peterent Barabbam, Jesum vero perderent.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 Respondens autem præses, ait illis: Quem vultis vobis de duobus dimitti? At illi dixerunt: Barabbam.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Dicit illis Pilatus: Quid igitur faciam de Jesu, qui dicitur Christus?
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 Dicunt omnes: Crucifigatur. Ait illis præses: Quid enim mali fecit? At illi magis clamabant dicentes: Crucifigatur.
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 Videns autem Pilatus quia nihil proficeret, sed magis tumultus fieret: accepta aqua, lavit manus coram populo, dicens: Innocens ego sum a sanguine justi hujus: vos videritis.
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 Et respondens universus populus, dixit: Sanguis ejus super nos, et super filios nostros.
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Tunc dimisit illis Barabbam: Jesum autem flagellatum tradidit eis ut crucifigeretur.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Tunc milites præsidis suscipientes Jesum in prætorium, congregaverunt ad eum universam cohortem:
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 et exuentes eum, chlamydem coccineam circumdederunt ei,
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 et plectentes coronam de spinis, posuerunt super caput ejus, et arundinem in dextera ejus. Et genu flexo ante eum, illudebant ei, dicentes: Ave rex Judæorum.
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 Et exspuentes in eum, acceperunt arundinem, et percutiebant caput ejus.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 Et postquam illuserunt ei, exuerunt eum chlamyde, et induerunt eum vestimentis ejus, et duxerunt eum ut crucifigerent.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 Exeuntes autem invenerunt hominem Cyrenæum, nomine Simonem: hunc angariaverunt ut tolleret crucem ejus.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 Et venerunt in locum qui dicitur Golgotha, quod est Calvariæ locus.
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 Et dederunt ei vinum bibere cum felle mistum. Et cum gustasset, noluit bibere.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 Postquam autem crucifixerunt eum, diviserunt vestimenta ejus, sortem mittentes: ut impleretur quod dictum est per prophetam dicentem: Diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 Et sedentes servabant eum.
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 Et imposuerunt super caput ejus causam ipsius scriptam: Hic est Jesus rex Judæorum.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Tunc crucifixi sunt cum eo duo latrones: unus a dextris, et unus a sinistris.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 Prætereuntes autem blasphemabant eum moventes capita sua,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 et dicentes: Vah! qui destruis templum Dei, et in triduo illud reædificas: salva temetipsum: si Filius Dei es, descende de cruce.
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Similiter et principes sacerdotum illudentes cum scribis et senioribus dicebant:
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 Alios salvos fecit, seipsum non potest salvum facere: si rex Israël est, descendat nunc de cruce, et credimus ei:
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 confidit in Deo: liberet nunc, si vult eum: dixit enim: Quia Filius Dei sum.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 Idipsum autem et latrones, qui crucifixi erant cum eo, improperabant ei.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 A sexta autem hora tenebræ factæ sunt super universam terram usque ad horam nonam.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 Et circa horam nonam clamavit Jesus voce magna, dicens: Eli, Eli, lamma sabacthani? hoc est: Deus meus, Deus meus, ut quid dereliquisti me?
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Quidam autem illic stantes, et audientes, dicebant: Eliam vocat iste.
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 Et continuo currens unus ex eis, acceptam spongiam implevit aceto, et imposuit arundini, et dabat ei bibere.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 Ceteri vero dicebant: Sine, videamus an veniat Elias liberans eum.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Jesus autem iterum clamans voce magna, emisit spiritum.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 Et ecce velum templi scissum est in duas partes a summo usque deorsum: et terra mota est, et petræ scissæ sunt,
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 et monumenta aperta sunt: et multa corpora sanctorum, qui dormierant, surrexerunt.
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 Et exeuntes de monumentis post resurrectionem ejus, venerunt in sanctam civitatem, et apparuerunt multis.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Centurio autem, et qui cum eo erant, custodientes Jesum, viso terræmotu, et his quæ fiebant, timuerunt valde, dicentes: Vere Filius Dei erat iste.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 Erant autem ibi mulieres multæ a longe, quæ secutæ erant Jesum a Galilæa, ministrantes ei:
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 inter quas erat Maria Magdalene, et Maria Jacobi, et Joseph mater, et mater filiorum Zebedæi.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 Cum autem sero factum esset, venit quidam homo dives ab Arimathæa, nomine Joseph, qui et ipse discipulus erat Jesu:
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 hic accessit ad Pilatum, et petiit corpus Jesu. Tunc Pilatus jussit reddi corpus.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 Et accepto corpore, Joseph involvit illud in sindone munda,
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 et posuit illud in monumento suo novo, quod exciderat in petra. Et advolvit saxum magnum ad ostium monumenti, et abiit.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 Erant autem ibi Maria Magdalene, et altera Maria, sedentes contra sepulchrum.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 Altera autem die, quæ est post Parasceven, convenerunt principes sacerdotum et pharisæi ad Pilatum,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 dicentes: Domine, recordati sumus, quia seductor ille dixit adhuc vivens: Post tres dies resurgam.
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Jube ergo custodiri sepulchrum usque in diem tertium: ne forte veniant discipuli ejus, et furentur eum, et dicant plebi: Surrexit a mortuis: et erit novissimus error pejor priore.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Ait illis Pilatus: Habetis custodiam, ite, custodite sicut scitis.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 Illi autem abeuntes, munierunt sepulchrum, signantes lapidem, cum custodibus.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
