Job 4
1 Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Si cœperimus loqui tibi, forsitan moleste accipies; sed conceptum sermonem tenere quis poterit?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Ecce docuisti multos, et manus lassas roborasti;
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 vacillantes confirmaverunt sermones tui, et genua trementia confortasti.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Nunc autem venit super te plaga, et defecisti; tetigit te, et conturbatus es.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Ubi est timor tuus, fortitudo tua, patientia tua, et perfectio viarum tuarum?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Recordare, obsecro te, quis umquam innocens periit? aut quando recti deleti sunt?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Quin potius vidi eos qui operantur iniquitatem, et seminant dolores, et metunt eos,
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 flante Deo perisse, et spiritu iræ ejus esse consumptos.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Rugitus leonis, et vox leænæ, et dentes catulorum leonum contriti sunt.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Tigris periit, eo quod non haberet prædam, et catuli leonis dissipati sunt.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Porro ad me dictum est verbum absconditum, et quasi furtive suscepit auris mea venas susurri ejus.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 In horrore visionis nocturnæ, quando solet sopor occupare homines,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 pavor tenuit me, et tremor, et omnia ossa mea perterrita sunt;
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 et cum spiritus, me præsente, transiret, inhorruerunt pili carnis meæ.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Stetit quidam, cujus non agnoscebam vultum, imago coram oculis meis, et vocem quasi auræ lenis audivi.
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Numquid homo, Dei comparatione, justificabitur? aut factore suo purior erit vir?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Ecce qui serviunt ei, non sunt stabiles, et in angelis suis reperit pravitatem;
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 quanto magis hi qui habitant domos luteas, qui terrenum habent fundamentum, consumentur velut a tinea?
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 De mane usque ad vesperam succidentur; et quia nullus intelligit, in æternum peribunt.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Qui autem reliqui fuerint, auferentur ex eis; morientur, et non in sapientia.
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
