Job 23
1 Respondens autem Job, ait:
А Йов відповів та й сказав:
2 Nunc quoque in amaritudine est sermo meus, et manus plagæ meæ aggravata est super gemitum meum.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Quis mihi tribuat ut cognoscam et inveniam illum, et veniam usque ad solium ejus?
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Ponam coram eo judicium, et os meum replebo increpationibus:
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 ut sciam verba quæ mihi respondeat, et intelligam quid loquatur mihi.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Nolo multa fortitudine contendat mecum, nec magnitudinis suæ mole me premat.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Proponat æquitatem contra me, et perveniat ad victoriam judicium meum.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Si ad orientem iero, non apparet; si ad occidentem, non intelligam eum.
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 Si ad sinistram, quid agam? non apprehendam eum; si me vertam ad dexteram, non videbo illum.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Ipse vero scit viam meam, et probavit me quasi aurum quod per ignem transit.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Vestigia ejus secutus est pes meus: viam ejus custodivi, et non declinavi ex ea.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 A mandatis labiorum ejus non recessi, et in sinu meo abscondi verba oris ejus.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Ipse enim solus est, et nemo avertere potest cogitationem ejus: et anima ejus quodcumque voluit, hoc fecit.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia præsto sunt ei.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Et idcirco a facie ejus turbatus sum, et considerans eum, timore sollicitor.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
