Job 22
1 Respondens autem Eliphaz Themanites, dixit:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Numquid Deo potest comparari homo, etiam cum perfectæ fuerit scientiæ?
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Quid prodest Deo, si justus fueris? aut quid ei confers, si immaculata fuerit via tua?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Numquid timens arguet te, et veniet tecum in judicium,
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 et non propter malitiam tuam plurimam, et infinitas iniquitates tuas?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Abstulisti enim pignus fratrum tuorum sine causa, et nudos spoliasti vestibus.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Aquam lasso non dedisti, et esurienti subtraxisti panem.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 In fortitudine brachii tui possidebas terram, et potentissimus obtinebas eam.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Viduas dimisisti vacuas, et lacertos pupillorum comminuisti.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Propterea circumdatus es laqueis, et conturbat te formido subita.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Et putabas te tenebras non visurum, et impetu aquarum inundantium non oppressum iri?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 an non cogitas quod Deus excelsior cælo sit, et super stellarum verticem sublimetur?
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Et dicis: Quid enim novit Deus? et quasi per caliginem judicat.
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Nubes latibulum ejus, nec nostra considerat, et circa cardines cæli perambulat.
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Numquid semitam sæculorum custodire cupis, quam calcaverunt viri iniqui,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 qui sublati sunt ante tempus suum, et fluvius subvertit fundamentum eorum?
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Qui dicebant Deo: Recede a nobis: et quasi nihil posset facere Omnipotens, æstimabant eum,
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 cum ille implesset domos eorum bonis: quorum sententia procul sit a me.
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Videbunt justi, et lætabuntur, et innocens subsannabit eos:
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 nonne succisa est erectio eorum? et reliquias eorum devoravit ignis?
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Acquiesce igitur ei, et habeto pacem, et per hæc habebis fructus optimos.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Suscipe ex ore illius legem, et pone sermones ejus in corde tuo.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Si reversus fueris ad Omnipotentem, ædificaberis, et longe facies iniquitatem a tabernaculo tuo.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Dabit pro terra silicem, et pro silice torrentes aureos.
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Eritque Omnipotens contra hostes tuos, et argentum coacervabitur tibi.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Tunc super Omnipotentem deliciis afflues, et elevabis ad Deum faciem tuam.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Rogabis eum, et exaudiet te, et vota tua reddes.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Decernes rem, et veniet tibi, et in viis tuis splendebit lumen.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Qui enim humiliatus fuerit, erit in gloria, et qui inclinaverit oculos, ipse salvabitur.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Salvabitur innocens: salvabitur autem in munditia manuum suarum.
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
