Job 17
1 Spiritus meus attenuabitur; dies mei breviabuntur: et solum mihi superest sepulchrum.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Non peccavi, et in amaritudinibus moratur oculus meus.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Libera me, Domine, et pone me juxta te, et cujusvis manus pugnet contra me.
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Cor eorum longe fecisti a disciplina: propterea non exaltabuntur.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Prædam pollicetur sociis, et oculi filiorum ejus deficient.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Posuit me quasi in proverbium vulgi, et exemplum sum coram eis.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Caligavit ab indignatione oculus meus, et membra mea quasi in nihilum redacta sunt.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Stupebunt justi super hoc, et innocens contra hypocritam suscitabitur.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Et tenebit justus viam suam, et mundis manibus addet fortitudinem.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Igitur omnes vos convertimini, et venite, et non inveniam in vobis ullum sapientem.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Dies mei transierunt; cogitationes meæ dissipatæ sunt, torquentes cor meum.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Noctem verterunt in diem, et rursum post tenebras spero lucem.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Putredini dixi: Pater meus es; Mater mea, et soror mea, vermibus.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Ubi est ergo nunc præstolatio mea? et patientiam meam quis considerat?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
