Job 13
1 Ecce omnia hæc vidit oculus meus, et audivit auris mea, et intellexi singula.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Secundum scientiam vestram et ego novi: nec inferior vestri sum.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Sed tamen ad Omnipotentem loquar, et disputare cum Deo cupio:
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 prius vos ostendens fabricatores mendacii, et cultores perversorum dogmatum.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Atque utinam taceretis, ut putaremini esse sapientes.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Audite ergo correptionem meam, et judicium labiorum meorum attendite.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Numquid Deus indiget vestro mendacio, ut pro illo loquamini dolos?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 numquid faciem ejus accipitis, et pro Deo judicare nitimini?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 aut placebit ei quem celare nihil potest? aut decipietur, ut homo, vestris fraudulentiis?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Ipse vos arguet, quoniam in abscondito faciem ejus accipitis.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Statim ut se commoverit, turbabit vos, et terror ejus irruet super vos.
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Memoria vestra comparabitur cineri, et redigentur in lutum cervices vestræ.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Tacete paulisper, ut loquar quodcumque mihi mens suggesserit.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Quare lacero carnes meas dentibus meis, et animam meam porto in manibus meis?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Etiam si occiderit me, in ipso sperabo: verumtamen vias meas in conspectu ejus arguam.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Et ipse erit salvator meus: non enim veniet in conspectu ejus omnis hypocrita.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Audite sermonem meum, et ænigmata percipite auribus vestris.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Si fuero judicatus, scio quod justus inveniar.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Quis est qui judicetur mecum? veniat: quare tacens consumor?
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Duo tantum ne facias mihi, et tunc a facie tua non abscondar:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 manum tuam longe fac a me, et formido tua non me terreat.
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Voca me, et ego respondebo tibi: aut certe loquar, et tu responde mihi.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Quantas habeo iniquitates et peccata? scelera mea et delicta ostende mihi.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Cur faciem tuam abscondis, et arbitraris me inimicum tuum?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Contra folium, quod vento rapitur, ostendis potentiam tuam, et stipulam siccam persequeris:
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 scribis enim contra me amaritudines, et consumere me vis peccatis adolescentiæ meæ.
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Posuisti in nervo pedem meum, et observasti omnes semitas meas, et vestigia pedum meorum considerasti:
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 qui quasi putredo consumendus sum, et quasi vestimentum quod comeditur a tinea.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
