Job 12
1 Respondens autem Job, dixit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Ergo vos estis soli homines, et vobiscum morietur sapientia?
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Et mihi est cor sicut et vobis, nec inferior vestri sum; quis enim hæc quæ nostis ignorat?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Qui deridetur ab amico suo, sicut ego, invocabit Deum, et exaudiet eum: deridetur enim justi simplicitas.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 Lampas contempta apud cogitationes divitum parata ad tempus statutum.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Abundant tabernacula prædonum, et audacter provocant Deum, cum ipse dederit omnia in manus eorum.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Nimirum interroga jumenta, et docebunt te; et volatilia cæli, et indicabunt tibi.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Loquere terræ, et respondebit tibi, et narrabunt pisces maris.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Quis ignorat quod omnia hæc manus Domini fecerit?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 In cujus manu anima omnis viventis, et spiritus universæ carnis hominis.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Nonne auris verba dijudicat? et fauces comedentis, saporem?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 In antiquis est sapientia, et in multo tempore prudentia.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Apud ipsum est sapientia et fortitudo; ipse habet consilium et intelligentiam.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Si destruxerit, nemo est qui ædificet; si incluserit hominem, nullus est qui aperiat.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Si continuerit aquas, omnia siccabuntur; et si emiserit eas, subvertent terram.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Apud ipsum est fortitudo et sapientia; ipse novit et decipientem, et eum qui decipitur.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Adducit consiliarios in stultum finem, et judices in stuporem.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Balteum regum dissolvit, et præcingit fune renes eorum.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Ducit sacerdotes inglorios, et optimates supplantat:
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 commutans labium veracium, et doctrinam senum auferens.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Effundit despectionem super principes, eos qui oppressi fuerant relevans.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Qui revelat profunda de tenebris, et producit in lucem umbram mortis.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Qui multiplicat gentes, et perdit eas, et subversas in integrum restituit.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Qui immutat cor principum populi terræ, et decipit eos ut frustra incedant per invium:
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 palpabunt quasi in tenebris, et non in luce, et errare eos faciet quasi ebrios.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
