Genesis 11
1 Erat autem terra labii unius, et sermonum eorumdem.
І була́ вся земля — одна мова та слова́ одні.
2 Cumque proficiscerentur de oriente, invenerunt campum in terra Sennaar, et habitaverunt in eo.
І сталось, як руша́ли зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3 Dixitque alter ad proximum suum: Venite, faciamus lateres, et coquamus eos igni. Habueruntque lateres pro saxis, et bitumen pro cæmento:
І сказали вони один о́дному: „Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!“І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна́ була їм за вапно.
4 et dixerunt: Venite, faciamus nobis civitatem et turrim, cujus culmen pertingat ad cælum: et celebremus nomen nostrum antequam dividamur in universas terras.
І сказали вони: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпоро́шилися по поверхні всієї землі“.
5 Descendit autem Dominus ut videret civitatem et turrim, quam ædificabant filii Adam,
І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6 et dixit: Ecce, unus est populus, et unum labium omnibus: cœperuntque hoc facere, nec desistent a cogitationibus suis, donec eas opere compleant.
І промовив Господь: „Один це наро́д, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7 Venite igitur, descendamus, et confundamus ibi linguam eorum, ut non audiat unusquisque vocem proximi sui.
Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один о́дного“.
8 Atque ita divisit eos Dominus ex illo loco in universas terras, et cessaverunt ædificare civitatem.
І розпоро́шив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, — і вони перестали будувати те місто.
9 Et idcirco vocatum est nomen ejus Babel, quia ibi confusum est labium universæ terræ: et inde dispersit eos Dominus super faciem cunctarum regionum.
І тому то на́звано ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
10 Hæ sunt generationes Sem: Sem erat centum annorum quando genuit Arphaxad, biennio post diluvium.
Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11 Vixitque Sem, postquam genuit Arphaxad, quingentis annis: et genuit filios et filias.
І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12 Porro Arphaxad vixit triginta quinque annis, et genuit Sale.
А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
13 Vixitque Arphaxad, postquam genuit Sale, trecentis tribus annis: et genuit filios et filias.
І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14 Sale quoque vixit triginta annis, et genuit Heber.
Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15 Vixitque Sale, postquam genuit Heber, quadringentis tribus annis: et genuit filios et filias.
І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16 Vixit autem Heber triginta quatuor annis, et genuit Phaleg.
Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17 Et vixit Heber postquam genuit Phaleg, quadringentis triginta annis: et genuit filios et filias.
І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
18 Vixit quoque Phaleg triginta annis, et genuit Reu.
Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
19 Vixitque Phaleg, postquam genuit Reu, ducentis novem annis: et genuit filios et filias.
І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
20 Vixit autem Reu triginta duobus annis, et genuit Sarug.
А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
21 Vixit quoque Reu, postquam genuit Sarug, ducentis septem annis: et genuit filios et filias.
І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
22 Vixit vero Sarug triginta annis, et genuit Nachor.
А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
23 Vixitque Sarug, postquam genuit Nachor, ducentis annis: et genuit filios et filias.
І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
24 Vixit autem Nachor viginti novem annis, et genuit Thare.
А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
25 Vixitque Nachor, postquam genuit Thare, centum decem et novem annis: et genuit filios et filias.
І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
26 Vixitque Thare septuaginta annis, et genuit Abram, et Nachor, et Aran.
Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
27 Hæ sunt autem generationes Thare: Thare genuit Abram, Nachor et Aran. Porro Aran genuit Lot.
А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
28 Mortuusque est Aran ante Thare patrem suum, in terra nativitatis suæ, in Ur Chaldæorum.
Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
29 Duxerunt autem Abram et Nachor uxores: nomen uxoris Abram, Sarai: et nomen uxoris Nachor, Melcha filia Aran, patris Melchæ, et patris Jeschæ.
І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
30 Erat autem Sarai sterilis, nec habebat liberos.
А Сара неплідна була, — не мала нащадка вона.
31 Tulit itaque Thare Abram filium suum, et Lot filium Aran, filium filii sui, et Sarai nurum suam, uxorem Abram filii sui, et eduxit eos de Ur Chaldæorum, ut irent in terram Chanaan: veneruntque usque Haran, et habitaverunt ibi.
І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Таранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й ви́йшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
32 Et facti sunt dies Thare ducentorum quinque annorum, et mortuus est in Haran.
І було́ днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.
