Psalmorum 90

1 Oratio Moysi hominis Dei. Domine, refugium factus es nobis: a generatione in generationem.

Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.

2 Priusquam montes fierent, aut formaretur terra, et orbis: a sæculo et usque in sæculum tu es Deus.

Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.

3 Ne avertas hominem in humilitatem: et dixisti: Convertimini filii hominum.

Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»

4 Quoniam mille anni ante oculos tuos, tamquam dies hesterna, quæ præteriit, Et custodia in nocte,

Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.

5 quæ pro nihilo habentur, eorum anni erunt.

Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,

6 Mane sicut herba transeat, mane floreat, et transeat: vespere decidat, induret, et arescat.

вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.

7 Quia defecimus in ira tua, et in furore tuo turbati sumus.

Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.

8 Posuisti iniquitates nostras in conspectu tuo: sæculum nostrum in illuminatione vultus tui.

Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.

9 Quoniam omnes dies nostri defecerunt: et in ira tua defecimus. Anni nostri sicut aranea meditabuntur:

Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.

10 dies annorum nostrorum in ipsis, septuaginta anni. Si autem in potentatibus octoginta anni: et amplius eorum, labor et dolor. Quoniam supervenit mansuetudo: et corripiemur.

Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.

11 Quis novit potestatem iræ tuæ: et præ timore tuo iram tuam

Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.

12 dinumerare? Dexteram tuam sic notam fac: et eruditos corde in sapientia.

Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.

13 Convertere Domine usquequo? et deprecabilis esto super servos tuos.

Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!

14 Repleti sumus mane misericordia tua: et exultavimus, et delectati sumus omnibus diebus nostris.

Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.

15 Lætati sumus pro diebus, quibus nos humiliasti: annis, quibus vidimus mala.

Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.

16 Respice in servos tuos, et in opera tua: et dirige filios eorum.

Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.

17 Et sit splendor Domini Dei nostri super nos, et opera manuum nostrarum dirige super nos: et opus manuum nostrarum dirige.

І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.