Psalmorum 84
1 In finem, Pro torcularibus filiis Core, Psalmus. Quam dilecta tabernacula tua Domine virtutum:
Для дириґента хору. На ґі́тійськім знарядді. Синів Коре́євих. Псало́м. Які любі осе́лі Твої, Господи Савао́те!
2 concupiscit, et deficit anima mea in atria Domini: Cor meum, et caro mea exultaverunt in Deum vivum.
Зату́жена та омліва́є душа моя за подві́р'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живо́го!
3 Etenim passer invenit sibi domum: et turtur nidum sibi, ubi ponat pullos suos. Altaria tua Domine virtutum: rex meus, et Deus meus.
І пташка знахо́дить домі́вку, і кубло́ собі ла́стівка, де кладе пташеня́та свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Ца́рю мій і Боже мій!
4 Beati, qui habitant in domo tua Domine: in sæcula sæculorum laudabunt te.
Блаже́нні, хто ме́шкає в домі Твоїм, — вони будуть пові́ки хвали́ти Тебе́! (Се́ла)
5 Beatus vir, cuius est auxilium abs te: ascensiones in corde suo disposuit,
Блаже́нна люди́на, що в Тобі має силу свою́, блаженні, що в їхньому серці дороги до Те́бе,
6 in valle lacrymarum in loco, quem posuit.
ті, що через долину Плачу́ перехо́дять, чинять її джерело́м, — і дощ ранній дає благослове́ння!
7 Etenim benedictionem dabit legislator, ibunt de virtute in virtutem: videbitur Deus deorum in Sion.
Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.
8 Domine Deus virtutum exaudi orationem meam: auribus percipe Deus Iacob.
Господи, Боже Саваоте, — послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! (Се́ла)
9 Protector noster aspice Deus: et respice in faciem Christi tui.
Щите наш, — поглянь же, о Боже, і придиви́сь до обличчя Свого помаза́нця!
10 Quia melior est dies una in atriis tuis super millia. Elegi abiectus esse in domo Dei mei: magis quam habitare in tabernaculis peccatorum.
Ліпший бо день на подві́р'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, — я б вибрав сиді́ти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наме́тах безбожности!
11 Quia misericordiam, et veritatem diligit Deus: gratiam, et gloriam dabit Dominus.
Бо сонце та щит — Господь, Бог! Господь дає ми́лість та славу, добра не відмовля́є усім, хто в неви́нності хо́дить.
12 Non privabit bonis eos, qui ambulant in innocentia: Domine virtutum, beatus homo, qui sperat in te.
Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється!
