Psalmorum 103
1 Ipsi David. Benedic anima mea Domino et omnia, quæ intra me sunt, nomini sancto eius.
[Псалом] Давида. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє [прослав] святе ім’я Його!
2 Benedic anima mea Domino: et noli oblivisci omnes retributiones eius:
Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добрих діянь Його!
3 Qui propitiatur omnibus iniquitatibus tuis: qui sanat omnes infirmitates tuas.
Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі твої хвороби,
4 Qui redimit de interitu vitam tuam: qui coronat te in misericordia et miserationibus.
визволяє від безодні смерті життя твоє; Хто вінчає тебе милістю й щедротами,
5 Qui replet in bonis desiderium tuum: renovabitur ut aquilæ iuventus tua:
задовольняє бажання твої добром – [тоді] оновлюється, немов орел, юність твоя.
6 Faciens misericordias Dominus: et iudicium omnibus iniuriam patientibus.
Господь творить справедливість і правосуддя всім пригніченим.
7 Notas fecit vias suas Moysi, filiis Israel voluntates suas.
Він показав шляхи Свої Мойсею і діяння Свої – синам Ізраїлевим.
8 Miserator, et misericors Dominus: longanimis, et multum misericors.
Милостивий і милосердний Господь, довготерпеливий і щедрий на доброту.
9 Non in perpetuum irascetur: neque in æternum comminabitur.
Він не буде постійно вести судову суперечку й [гнів] триматиме не вічно.
10 Non secundum peccata nostra fecit nobis: neque secundum iniquitates nostras retribuit nobis.
Не за нашими гріхами Він вчинив нам і віддячив нам не так, як ми заслужили нашими переступами.
11 Quoniam secundum altitudinem cæli a terra: corroboravit misericordiam suam super timentes se.
Адже як високо небо над землею, так звеличилася милість Його над тими, хто Його боїться.
12 Quantum distat Ortus ab occidente: longe fecit a nobis iniquitates nostras.
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня.
13 Quomodo miseretur pater filiorum, misertus est Dominus timentibus se:
Як милує батько синів, так милує Господь тих, хто боїться Його.
14 quoniam ipse cognovit figmentum nostrum. Recordatus est quoniam pulvis sumus:
Бо Він знає нашу сутність, пам’ятає, що ми – порох.
15 homo, sicut fœnum dies eius, tamquam flos agri sic efflorebit.
Дні людини – немов трава; як цвіт польовий, так цвіте вона.
16 Quoniam spiritus pertransibit in illo, et non subsistet: et non cognoscet amplius locum suum.
Як тільки вітер пронесеться над ним, не стане його, і більше не впізнає його місце, [де він ріс].
17 Misericordia autem Domini ab æterno, et usque in æternum super timentes eum. Et iustitia illius in filios filiorum,
А милість Господа споконвіку й навіки над тими, хто боїться Його, і праведність Його – на синах синів,
18 his qui servant testamentum eius: Et memores sunt mandatorum ipsius, ad faciendum ea.
що бережуть Його Завіт і пам’ятають настанови Його, щоб їх виконувати.
19 Dominus in cælo paravit sedem suam: et regnum ipsius omnibus dominabitur.
Господь на небесах утвердив престол Свій, і Царство Його панує над усім.
20 Benedicite Domino omnes angeli eius: potentes virtute, facientes verbum illius, ad audiendam vocem sermonum eius.
Благословіть Господа, ангели Його, могутні силою, що виконують сказане Ним, слухаючись голосу Його слова!
21 Benedicite Domino omnes virtutes eius: ministri eius, qui facitis voluntatem eius.
Благословіть Господа, усі воїнства Його, слуги Його, що виконують Його волю!
22 Benedicite Domino omnia opera eius: in omni loco dominationis eius, benedic anima mea Domino.
Прославте Господа, усі діяння Його, на всіх місцях Його панування! Благослови, душе моя, Господа!
