Proverbiorum 20
1 Luxuriosa res, vinum, et tumultuosa ebrietas: quicumque his delectatur, non erit sapiens.
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
2 Sicut rugitus leonis, ita et terror regis: qui provocat eum, peccat in animam suam.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
3 Honor est homini, qui separat se a contentionibus: omnes autem stulti miscentur contumeliis.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 Propter frigus piger arare noluit: mendicabit ergo æstate, et non dabitur illi.
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
5 Sicut aqua profunda, sic consilium in corde viri: sed homo sapiens exhauriet illud.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
6 Multi homines misericordes vocantur: virum autem fidelem quis inveniet?
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 Iustus, qui ambulat in simplicitate sua, beatos post se filios derelinquet.
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
8 Rex, qui sedet in solio iudicii, dissipat omne malum intuitu suo.
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9 Quis potest dicere: Mundum est cor meum, purus sum a peccato?
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
10 Pondus et pondus, mensura et mensura: utrumque abominabile est apud Deum.
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
11 Ex studiis suis intelligitur puer, si munda et recta sint opera eius.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
12 Aurem audientem, et oculum videntem, Dominus fecit utrumque.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 Noli diligere somnum, ne te egestas opprimat: aperi oculos tuos, et saturare panibus.
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
14 Malum est, malum est, dicit omnis emptor: et cum recesserit, tunc gloriabitur.
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
15 Est aurum, et multitudo gemmarum: et vas pretiosum labia scientiæ.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
16 Tolle vestimentum eius, qui fideiussor extitit alieni, et pro extraneis aufer pignus ab eo.
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
17 Suavis est homini panis mendacii: et postea implebitur os eius calculo.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
18 Cogitationes consiliis roborantur: et gubernaculis tractanda sunt bella.
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 Ei, qui revelat mysteria, et ambulat fraudulenter, et dilatat labia sua, ne commiscearis.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 Qui maledicit patri suo, et matri, extinguetur lucerna eius in mediis tenebris.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
21 Hereditas, ad quam festinatur in principio, in novissimo benedictione carebit.
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
22 Ne dicas: Reddam malum: expecta Dominum, et liberabit te.
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Abominatio est apud Dominum pondus et pondus: statera dolosa non est bona.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
24 A Domino diriguntur gressus viri: quis autem hominum intelligere potest viam suam?
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Ruina est homini devorare sanctos, et post vota retractare.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Dissipat impios rex sapiens, et incurvat super eos fornicem.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Lucerna Domini spiraculum hominis, quæ investigat omnia secreta ventris.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Misericordia, et veritas custodiunt regem, et roboratur clementia thronus eius.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Exultatio iuvenum, fortitudo eorum: et dignitas senum canities.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Livor vulneris absterget mala: et plagæ in secretioribus ventris.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
