Iohannem 6
1 Post hæc abiit Iesus trans mare Galilææ, quod est Tiberiadis:
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
2 et sequebatur eum multitudo magna, quia videbant signa, quæ faciebat super his, qui infirmabantur.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 Subiit ergo in montem Iesus: et ibi sedebat cum discipulis suis.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 Erat autem proximum Pascha dies festus Iudæorum.
Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 Cum sublevasset ergo oculos Iesus, et vidisset quia multitudo maxima venit ad eum, dixit ad Philippum: Unde ememus panes, ut manducent hi?
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 Hoc autem dicebat tentans eum: ipse enim sciebat quid esset facturus.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
7 Respondit ei Philippus: Ducentorum denariorum panes non sufficiunt eis, ut unusquisque modicum quid accipiat.
Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 Dicit ei unus ex discipulis eius, Andreas frater Simonis Petri:
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 Est puer unus hic, qui habet quinque panes ordeaceos, et duos pisces: sed hæc quid sunt inter tantos?
Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 Dixit ergo Iesus: Facite homines discumbere. Erat autem fœnum multum in loco. Discumberunt ergo viri, numero quasi quinque millia.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 Accepit ergo Iesus panes: et cum gratias egisset, distribuit discumbentibus: similiter et ex piscibus quantum volebant.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
12 Ut autem impleti sunt, dixit discipulis suis: Colligite quæ superaverunt fragmenta, ne pereant.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 Collegerunt ergo, et impleverunt duodecim cophinos fragmentorum ex quinque panibus ordeaceis, quæ superfuerunt his, qui manducaverant.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 Illi ergo homines cum vidissent quod Iesus fecerat signum, dicebant: Quia hic est vere propheta, qui venturus est in mundum.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
15 Iesus ergo cum cognovisset quia venturi essent ut raperent eum, et facerent eum regem, fugit iterum in montem ipse solus.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16 Ut autem sero factum est, descenderunt discipuli eius ad mare.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17 Et cum ascendissent navim, venerunt trans mare in Capharnaum: et tenebræ iam factæ erant: et non venerat ad eos Iesus.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18 Mare autem, vento magno flante, exurgebat.
А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
19 Cum remigassent ergo quasi stadia viginti quinque aut triginta, vident Iesum ambulantem supra mare, et proximum navi fieri, et timuerunt.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
20 Ille autem dicit eis: Ego sum, nolite timere.
Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21 Voluerunt ergo accipere eum in navim: et statim navis fuit ad terram, in quam ibant.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22 Altera die, turba, quæ stabat trans mare, vidit quia navicula alia non erat ibi nisi una, et quia non introisset cum discipulis suis Iesus in navim, sed soli discipuli eius abiissent:
Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23 aliæ vero supervenerunt naves a Tiberiade iuxta locum ubi manducaverunt panem, gratias agente Domino.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
24 Cum ergo vidisset turba quia Iesus non esset ibi, neque discipuli eius, ascenderunt in naviculas, et venerunt Capharnaum quærentes Iesum.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 Et cum invenissent eum trans mare, dixerunt ei: Rabbi, quando huc venisti?
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26 Respondit eis Iesus, et dixit: Amen, amen dico vobis: quæritis me non quia vidistis signa, sed quia manducastis ex panibus, et saturati estis.
Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27 Operamini non cibum, qui perit, sed qui permanet in vitam æternam, quem Filius hominis dabit vobis. Hunc enim Pater signavit Deus. (aiōnios g166)
Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
28 Dixerunt ergo ad eum: Quid faciemus ut operemur opera Dei?
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Respondit Iesus, et dixit eis: Hoc est opus Dei, ut credatis in eum quem misit ille.
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30 Dixerunt ergo ei: Quod ergo tu facis signum ut videamus, et credamus tibi? quid operaris?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
31 Patres nostri manducaverunt manna in deserto, sicut scriptum est: Panem de cælo dedit eis manducare.
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32 Dixit ergo eis Iesus: Amen, amen dico vobis: Non Moyses dedit vobis panem de cælo, sed Pater meus dat vobis panem de cælo verum.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33 Panis enim Dei est, qui de cælo descendit, et dat vitam mundo.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
34 Dixerunt ergo ad eum: Domine, semper da nobis panem hunc.
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35 Dixit autem eis Iesus: Ego sum panis vitæ: qui venit ad me, non esuriet: et qui credit in me, non sitiet umquam.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36 Sed dixi vobis quia et vidistis me, et non creditis.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37 Omne quod dat mihi Pater, ad me veniet: et eum, qui venit ad me, non eiiciam foras:
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38 quia descendi de cælo, non ut faciam voluntatem meam, sed voluntatem eius, qui misit me.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39 Hæc est autem voluntas eius, qui misit me, Patris: ut omne, quod dedit mihi, non perdam ex eo, sed resuscitem illud in novissimo die.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
40 Hæc est autem voluntas Patris mei, qui misit me: ut omnis, qui videt Filium, et credit in eum, habeat vitam æternam, et ego resuscitabo eum in novissimo die. (aiōnios g166)
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 Murmurabant ergo Iudæi de illo, quia dixisset: Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi,
Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42 et dicebant: Nonne hic est Iesus filius Ioseph, cuius nos novimus patrem, et matrem? Quomodo ergo dicit hic: Quia de cælo descendi?
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Respondit ergo Iesus, et dixit eis: Nolite murmurare in invicem:
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 nemo potest venire ad me, nisi Pater, qui misit me, traxerit eum: et ego resuscitabo eum in novissimo die.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 Est scriptum in Prophetis: Et erunt omnes docibiles Dei. Omnis, qui audivit a Patre, et didicit, venit ad me.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Non quia Patrem vidit quisquam, nisi is, qui est a Deo, hic vidit Patrem.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166)
48 Ego sum panis vitæ.
Я хлїб життя.
49 Patres vestri manducaverunt manna in deserto, et mortui sunt.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 Hic est panis de cælo descendens: ut si quis ex ipso manducaverit, non moriatur.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi. Si quis manducaverit ex hoc pane, vivet in æternum: et panis, quem ego dabo, caro mea est pro mundi vita. (aiōn g165)
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
52 Litigabant ergo Iudæi ad invicem, dicentes: Quomodo potest hic nobis carnem suam dare ad manducandum?
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
53 Dixit ergo eis Iesus: Amen, amen dico vobis: Nisi manducaveritis carnem Filii hominis, et biberitis eius sanguinem, non habebitis vitam in vobis.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 Qui manducat meam carnem, et bibit meum sanguinem, habet vitam æternam: et ego resuscitabo eum in novissimo die. (aiōnios g166)
Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 Caro enim mea, vere est cibus: et sanguis meus, vere est potus.
Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
56 qui manducat meam carnem, et bibit meum sanguinem, in me manet, et ego in illo.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 Sicut misit me vivens Pater, et ego vivo propter Patrem: et qui manducat me, et ipse vivet propter me.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 Hic est panis, qui de cælo descendit. Non sicut manducaverunt patres vestri manna, et mortui sunt. Qui manducat hunc panem, vivet in æternum. (aiōn g165)
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
59 Hæc dixit in synagoga docens, in Capharnaum.
Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
60 Multi ergo audientes ex discipulis eius, dixerunt: Durus est hic sermo, et quis potest eum audire?
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 Sciens autem Iesus apud semetipsum quia murmurarent de hoc discipuli eius, dixit eis: Hoc vos scandalizat?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 Si ergo videritis Filium hominis ascendentem ubi erat prius?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 Spiritus est, qui vivificat: caro non prodest quidquam. verba, quæ ego locutus sum vobis, spiritus et vita sunt.
Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 Sed sunt quidam ex vobis, qui non credunt. Sciebat enim ab initio Iesus qui essent non credentes, et quis traditurus esset eum.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 Et dicebat: Propterea dixi vobis, quia nemo potest venire ad me, nisi fuerit ei datum a Patre meo.
І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 Ex hoc multi discipulorum eius abierunt retro: et iam non cum illo ambulabant.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Dixit ergo Iesus ad duodecim: Numquid et vos vultis abire?
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
69 et nos credidimus, et cognovimus quia tu es Christus Filius Dei.
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Respondit eis Iesus: Nonne ego vos duodecim elegi: et ex vobis unus diabolus est?
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
71 Dicebat autem Iudam Simonis Iscariotem: hic enim erat traditurus eum, cum esset unus ex duodecim.
Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
