Romanos 6
1 Quid ergo dicemus? Permanebimus in peccato ut gratia abundet?
Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).
2 Absit. Qui enim mortui sumus peccato, quomodo adhuc vivemus in illo?
Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?
3 An ignoratis quia quicumque baptizati sumus in Christo Iesu, in morte ipsius baptizati sumus?
Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?
4 Consepulti enim sumus cum illo per baptismum in mortem: ut quomodo Christus surrexit a mortuis per gloriam Patris, ita et nos in novitate vitæ ambulemus.
Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.
5 Si enim complantati facti sumus similitudini mortis eius: simul et resurrectionis erimus.
Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,
6 Hoc scientes, quia vetus homo noster simul crucifixus est, ut destruatur corpus peccati, et ultra non serviamus peccato.
знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.
7 Qui enim mortuus est, iustificatus est a peccato.
Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.
8 Si autem mortui sumus cum Christo: credimus quia simul etiam vivemus cum Christo:
Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,
9 scientes quod Christus resurgens ex mortuis iam non moritur, mors illi ultra non dominabitur.
знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.
10 Quod enim mortuus est peccato, mortuus est semel: quod autem vivit, vivit Deo.
Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе.
11 Ita et vos existimate, vos mortuos quidem esse peccato, viventes autem Deo, in Christo Iesu Domino nostro.
Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім.
12 Non ergo regnet peccatum in vestro mortali corpore ut obediatis concupiscentiis eius.
Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;
13 Sed neque exhibeatis membra vestra arma iniquitatis peccato: sed exhibete vos Deo, tamquam ex mortuis viventes: et membra vestra arma iustitiæ Deo.
анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.
14 Peccatum enim vobis non dominabitur: non enim sub lege estis, sed sub gratia.
Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.
15 Quid ergo? Peccabimus, quoniam non sumus sub lege, sed sub gratia? Absit.
Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.
16 Nescitis quoniam cui exhibetis vos servos ad obediendum, servi estis eius, cui obeditis, sive peccati ad mortem, sive obeditionis ad iustitiam?
Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?
17 Gratias autem Deo quod fuistis servi peccati, obedistis autem ex corde in eam formam doctrinæ, in quam traditi estis.
Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.
18 Liberati autem a peccato, servi facti estis iustitiæ.
Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.
19 Humanum dico, propter infirmitatem carnis vestræ: sicut enim exhibuistis membra vestra servire immunditiæ, et iniquitati ad iniquitatem, ita nunc exhibete membra vestra servire iustitiæ in santificationem.
По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.
20 Cum enim servi essetis peccati, liberi fuistis iustitiæ.
Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності.
21 Quem ergo fructum habuistis tunc in illis, in quibus nunc erubescitis? Nam finis illorum mors est.
Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.
