Romanos 3
1 Quid ergo amplius Iudæo est? Aut quæ utilitas circumcisionis?
Отож, що́ має більшого юдей, або яка ко́ристь від обрі́зання?
2 Multum per omnem modum. Primum quidem quia credita sunt illis eloquia Dei.
Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі.
3 Quid enim si quidam illorum non crediderunt? Numquid incredulitas illorum fidem Dei evacuabit? Absit.
Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
4 Est autem Deus verax: omnis autem homo mendax, sicut scriptum est: Ut iustificeris in sermonibus tuis: et vincas cum iudicaris.
Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“.
5 Si autem iniquitas nostra iustitiam Dei commendat, quid dicemus? Numquid iniquus est Deus, qui infert iram?
А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедгливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському.
6 (Secundum hominem dico.) Absit. Alioquin quomodo iudicabit Deus hunc mundum?
Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ?
7 Si enim veritas Dei in meo mendacio abundavit in gloriam ipsius: quid adhuc et ego tamquam peccator iudicor?
Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
8 Et non (sicut blasphemamur, et sicut aiunt quidam nos dicere) faciamus mala ut veniant bona: quorum damnatio iusta est.
І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“Справедливий о́суд на таких!
9 Quid ergo? Præcellimus eos? Nequaquam. Causati enim sumus Iudæos, et Græcos omnes sub peccato esse,
То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом,
10 sicut scriptum est: Quia non est iustus quisquam:
як написано: „Нема праведного ані о́дного;
11 non est intelligens, non est requirens Deum.
нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, —
12 Omnes declinaverunt, simul inutiles facti sunt, non est qui faciat bonum, non est usque ad unum.
усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го!
13 Sepulchrum patens est guttur eorum, linguis suis dolose agebant: Venenum aspidum sub labiis eorum:
Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х,
14 Quorum os maledictione, et amaritudine plenum est:
уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти!
15 Veloces pedes eorum ad effundendum sanguinem:
Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
16 Contritio, et infelicitas in viis eorum:
руїна та злидні на їхніх дорогах,
17 et viam pacis non cognoverunt:
а дороги миру вони не пізнали!
18 Non est timor Dei ante oculos eorum.
Нема страху Божого перед очима їхніми“.
19 Scimus autem quoniam quæcumque lex loquitur, iis, qui in lege sunt, loquitur: ut omne os obstruatur, et subditus fiat omnis mundus Deo:
А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові.
20 quia ex operibus legis non iustificabitur omnis caro coram illo. Per legem enim cognitio peccati.
Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається.
21 Nunc autem sine lege iustitia Dei manifestata est: testificata a lege et Prophetis.
А тепер, без Зако́ну, праведність Божа з'вилась, про яку свідчать Зако́н і Пророки.
22 Iustitia autem Dei per fidem Iesu Christi in omnes, et super omnes, qui credunt in eum: non enim est distinctio:
А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
23 Omnes enim peccaverunt, et egent gloria Dei.
бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
24 Iustificati gratis per gratiam ipsius, per redemptionem, quæ est in Christo Iesu,
але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі,
25 quem proposuit Deus propitiationem per fidem in sanguine ipsius, ad ostensionem iustitiæ suæ propter remissionem præcedentium delictorum
що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів,
26 in sustentatione Dei, ad ostensionem iustitiæ eius in hoc tempore: ut sit ipse iustus, et iustificans eum, qui est ex fide Iesu Christi.
за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
27 Ubi est ergo gloriatio tua? Exclusa est. Per quam legem? Factorum? Non: sed per legem fidei.
Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри.
28 Arbitramur enim iustificari hominem per fidem sine operibus legis.
Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну.
29 An Iudæorum Deus tantum? Nonne et Gentium? Immo et Gentium.
Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
30 Quoniam quidem unus est Deus, qui iustificat circumcisionem ex fide, et præputium per fidem.
бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру.
31 Legem ergo destruimus per fidem? Absit: sed legem statuimus.
Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на.
