Romanos 15
1 Debemus autem nos firmiores imbecillitates infirmorum sustinere, et non nobis placere.
Ми, сильні, повинні не́сти слабості безсилих, а не собі догоджати.
2 Unusquisque vestrum proximo suo placeat in bonum, ad ædificationem.
Кожен із нас нехай догоджа́є ближньому на добро для збудува́ння.
3 Etenim Christus non sibi placuit, sed sicut scriptum est: Improperia improperantium tibi ceciderunt super me.
Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“.
4 Quæcumque enim scripta sunt, ad nostram doctrinam scripta sunt: ut per patientiam, et consolationem Scripturarum, spem habeamus.
А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писа́ння ми мали надію.
5 Deus autem patientiæ, et solatii det vobis idipsum sapere in alterutrum secundum Iesum Christum:
А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом,
6 ut unanimes, uno ore honorificetis Deum, et patrem Domini nostri Iesu Christi.
щоб ви однодушно, одними у́стами сла́вили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7 Propter quod suscipite invicem, sicut et Christus suscepit vos in honorem Dei.
Приймайте тому́ один о́дного, як і Христос прийняв нас до Божої слави.
8 Dico enim Christum Iesum ministrum fuisse circumcisionis propter veritatem Dei, ad confirmandas promissiones patrum:
Кажу́ ж, що Христос для обрі́заних став за слу́жку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обі́тниці,
9 Gentes autem super misericordia honorare Deum, sicut scriptum est: Propterea confitebor tibi in Gentibus Domine, et nomini tuo cantabo.
а для поган — щоб сла́вили Бога за милосердя, як написано: „Тому́ я хвали́тиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я́ Твоє буду виспівувати!“
10 Et iterum dicit: Lætamini Gentes cum plebe eius.
І ще каже: „Тіштесь, погани, з наро́дом Його!“
11 Et iterum: Laudate omnes Gentes Dominum: et magnificate eum omnes populi.
І ще: „Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!“
12 Et rursus Isaias ait: Erit radix Iesse, et qui exurget regere Gentes, in eum Gentes sperabunt.
І ще каже Ісая: „Буде корінь Єссе́їв, що постане, щоб панува́ти над поганами, — погани на Нього надіятись бу́дуть!“
13 Deus autem spei repleat vos omni gaudio, et pace in credendo: ut abundetis in spe, et virtute Spiritus Sancti.
Бог же надії нехай вас напо́внить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагати́лись надією, силою Духа Святого!
14 Certus sum autem fratres mei et ego ipse de vobis, quoniam et ipsi pleni estis dilectione, repleti omni scientia, ita ut possitis alterutrum monere.
І я про вас сам пересві́дчений, браття мої, що й самі ви повні до́брости, напо́внені всяким знання́м, і можете й один о́дного навчати.
15 Audacius autem scripsi vobis fratres ex parte, tamquam in memoriam vos reducens: propter gratiam, quæ data est mihi a Deo,
А писав я вам почасти трохи сміліше, якби вам нагадуючи благода́ттю, що да́на мені від Бога,
16 ut sim minister Christi Iesu in Gentibus: sanctificans Evangelium Dei, ut fiat oblatio Gentium accepta, et sanctificata in Spiritu Sancto.
щоб був я слугою Христа Ісуса між поганами, і виконував святу службу Єва́нгелії Божої, щоб прино́шення поган стало приємне й освячене Духом Святим.
17 Habeo igitur gloriam in Christo Iesu ad Deum.
Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
18 Non enim audeo aliquid loqui eorum, quæ per me non efficit Christus in obedientiam Gentium, verbo et factis:
бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на по́слух поган, словом і чином,
19 in virtute signorum, et prodigiorum, in virtute Spiritus Sancti: ita ut ab Ierusalem per circuitum usque ad Illyricum repleverim Evangelium Christi.
силою ознак і чудес, силою Духа Божого, так що я поши́рив Єва́нгелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Іллі́ріка.
20 Sic autem prædicavi Evangelium hoc, non ubi nominatus est Christus, ne super alienum fundamentum ædificarem:
При то́му пильнував я звіщати Єва́нгелію не там, де Христове Ім'я́ було знане, щоб не будувати на основі чужій,
21 sed sicut scriptum est: Quibus non est annunciatum de eo, videbunt: et qui non audierunt, intelligent.
але як написано: „Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!“
22 Propter quod et impediebar plurimum venire ad vos, et prohibitus sum usque adhuc.
Тому́ часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас.
23 Nunc vero ulterius locum non habens in his regionibus, cupiditatem autem habens veniendi ad vos ex multis iam præcedentibus annis:
А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажа́ння прибути до вас,
24 cum in Hispaniam proficisci cœpero, spero quod præteriens videam vos, et a vobis deducar illuc, si vobis primum ex parte fruitus fuero.
коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути.
25 Nunc igitur proficiscar in Ierusalem ministrare sanctis.
А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим,
26 Probaverunt enim Macedonia, et Achaia collationem aliquam facere in pauperes sanctorum, qui sunt in Ierusalem.
бо Македо́нія й Аха́я ви́знали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть.
27 Placuit enim eis: et debitores sunt eorum. Nam si spiritualium eorum participes facti sunt Gentiles: debent et in carnalibus ministrare illis.
Бо ви́знали за добре, та й боржники́ вони їхні. Бо коли погани стали спільника́ми в їх духовнім, то повинні й у тілеснім послужити їм.
28 Hoc igitur cum consummavero, et assignavero eis fructum hunc: per vos proficiscar in Hispaniam.
Як це докінчу́ та достачу їм плід цей, тоді через ваше місто я піду́ до Еспа́нії.
29 Scio autem quoniam veniens ad vos, in abundantia benedictionis Evangelii Christi veniam.
І знаю, що коли прийду́ до вас, то прийду́ в повноті́ Христового благослове́ння.
30 Obsecro ergo vos fratres per Dominum nostrum Iesum Christum, et per charitatem Sancti Spiritus, ut adiuvetis me in orationibus vestris pro me ad Deum,
Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, — помагайте мені в моли́твах за мене до Бога,
31 ut liberer ab infidelibus, qui sunt in Iudæa, et obsequii mei oblatio accepta fiat in Ierusalem sanctis,
щоб мені ви́зволитися від неслухня́них в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі була́ приємна святим,
32 ut veniam ad vos in gaudio per voluntatem Dei, et refrigerer vobiscum.
щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!
33 Deus autem pacis sit cum omnibus vobis. Amen.
А Бог миру нехай буде зо всіма́ вами. Амі́нь.
