Psalmorum 88
1 Canticum Psalmi, Filiis Core, in finem, pro Maheleth ad respondendum, intellectus Eman Ezrahitæ. Domine Deus salutis meæ: in die clamavi, et nocte coram te.
Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
2 Intret in conspectu tuo oratio mea: inclina aurem tuam ad precem meam:
хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу! (Sheol h7585)
4 Æstimatus sum cum descendentibus in lacum: factus sum sicut homo sine adiutorio,
Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
5 inter mortuos liber, Sicut vulnerati dormientes in sepulchris, quorum non es memor amplius: et ipsi de manu tua repulsi sunt.
Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
6 Posuerunt me in lacu inferiori: in tenebrosis, et in umbra mortis.
Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
7 Super me confirmatus est furor tuus: et omnes fluctus tuos induxisti super me.
На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
8 Longe fecisti notos meos a me: posuerunt me abominationem sibi. Traditus sum, et non egrediebar:
Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
9 oculi mei languerunt præ inopia. Clamavi ad te Domine tota die: expandi ad te manus meas.
стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
10 Numquid mortuis facies mirabilia: aut medici suscitabunt, et confitebuntur tibi?
Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
11 Numquid narrabit aliquis in sepulchro misericordiam tuam, et veritatem tuam in perditione?
Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
12 Numquid cognoscentur in tenebris mirabilia tua: et iustitia tua in terra oblivionis?
Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
13 Et ego ad te, Domine, clamavi, et mane oratio mea præveniet te.
Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
14 Ut quid Domine repellis orationem meam: avertis faciem tuam a me?
Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
15 Pauper sum ego, et in laboribus a iuventute mea: exaltatus autem, humiliatus sum et conturbatus.
Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
16 In me transierunt iræ tuæ: et terrores tui conturbaverunt me.
Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
17 Circumdederunt me sicut aqua tota die: circumdederunt me simul.
вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
18 Elongasti a me amicum, et proximum: et notos meos a miseria.
друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
