Psalmorum 74
1 Intellectus Asaph. Ut quid Deus repulisti in finem: iratus est furor tuus super oves pascuæ tuæ?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Memor esto congregationis tuæ, quam possedisti ab initio. Redemisti virgam hereditatis tuæ: mons Sion, in quo habitasti in eo.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Leva manus tuas in superbias eorum in finem: quanta malignatus est inimicus in sancto!
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Et gloriati sunt qui oderunt te: in medio solemnitatis tuæ. Posuerunt signa sua, signa:
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 et non cognoverunt sicut in exitu super summum. Quasi in silva lignorum securibus
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 exciderunt ianuas eius in idipsum: in securi, et ascia deiecerunt eam.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Incenderunt igni Sanctuarium tuum: in terra polluerunt tabernaculum nominis tui.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Dixerunt in corde suo cognatio eorum simul: quiescere faciamus omnes dies festos Dei a terra.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Signa nostra non vidimus, iam non est propheta: et nos non cognoscet amplius.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Usquequo Deus improperabit inimicus: irritat adversarius nomen tuum in finem?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Ut quid avertis manum tuam, et dexteram tuam, de medio sinu tuo in finem?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Deus autem rex noster ante sæcula: operatus est salutem in medio terræ.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Tu confirmasti in virtute tua mare: contribulasti capita draconum in aquis.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Tu confregisti capita draconis: dedisti eum escam populis Æthiopum.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Tu dirupisti fontes, et torrentes: tu siccasti fluvios Ethan.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Tuus est dies, et tua est nox: tu fabricatus es auroram et solem.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Tu fecisti omnes terminos terræ: æstatem et ver tu plasmasti ea.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Memor esto huius, inimicus improperavit Domino: et populus insipiens incitavit nomen tuum.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Ne tradas bestiis animas confitentes tibi, et animas pauperum tuorum ne obliviscaris in finem.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Respice in testamentum tuum: quia repleti sunt, qui obscurati sunt terræ domibus iniquitatum.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Ne avertatur humilis factus confusus: pauper et inops laudabunt nomen tuum.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Exurge Deus, iudica causam tuam: memor esto improperiorum tuorum, eorum quæ ab insipiente sunt tota die.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Ne obliviscaris voces inimicorum tuorum: superbia eorum, qui te oderunt, ascendit semper.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
